Пшемислав Гінтровський колись виконував пісню Юзефа Чеха про князя Юзефа Понятовського. У контексті ставлення Франції до поляків там є така фраза:
«(…)Та чужа пам’ять коротка буває все ж»
«Пролита кров і торішній сніг»
«Мають на цьому світі однакову ціну(… )»
Лише чужа пам’ять? А як із нашою? Поляки не є стійкими до російської пропаганди, хоча здавалося б, що мали б бути. Виявилося, що приблизно 200 років неволі не закодували у значної кількості поляків здорового глузду та недовіри до людожерських режимів з Росії. Щомиті хтось, всупереч правді, стверджує, що Росія не має жодних вимог щодо Польщі. Те, що поділи, окупація та комунізм не навчили багатьох із нас розуму, — це одне. Але пам’ять про російські вимоги щодо Польщі зникла дивно швидко. А їх було сформульовано нещодавно — у грудні 2021 року. Російські війська в цей час концентрувалися біля українського кордону. Може, час повторити новітню історію: які умови висувала Росія, щоб не атакувати Україну? Може, все ж ті, хто стверджує, що Україна воює за нас, мають рацію? Наприкінці — посилання на документ на урядовому сайті Російської Федерації та на другий — на сайтах у США.
HIMARS, що запускає ракету. Wikimedia Commons, Армія США
Вимога капітуляції НАТО. Проєкти з грудня 2021 року
У грудні 2021 року Міністерство закордонних справ Російської Федерації представило Сполученим Штатам та державам-членам НАТО проєкти двох угод. Ці документи — «Проєкт договору між Російською Федерацією та США про гарантії безпеки» та «Проєкт угоди про заходи забезпечення безпеки РФ і держав-членів НАТО» — містили пропозицію переформатувати всю наявну архітектуру безпеки в Європі. Насправді це була принизлива вимога капітуляції країн НАТО перед відроджуваним російським імперіалізмом. Документ, звісно, загорнутий у дипломатичні, округлі формулювання про взаємну безпеку, а його реалізація позбавляє країни НАТО можливості негайної реакції у разі, якщо Росія захоче напасти на будь-яку країну НАТО, прийняту до Альянсу після 1997 року.
Зустріч НАТО. Джерело: Wikimedia Commons, Міністерство закордонних справ Естонії
Документ настільки довгий, що обговорювати його пункт за пунктом, де є відсилання до гарних ідей безпеки, не має сенсу. Я зосереджуся на тих вимогах, які мають реальний вплив на безпеку Польщі.
Ключові положення щодо військового статусу Польщі:
1. Відкат інфраструктури та сил до стану 1997 року (ст. 4 проєкту НАТО–Росія).
Документ передбачав, що держави, які були членами НАТО до 27 травня 1997 року, не розміщуватимуть війська та озброєння на території інших європейських держав, прийнятих після цієї дати. Для Польщі це означало б вимогу виведення всіх союзницьких військ (також американських) та ліквідацію всієї пов’язаної з цим оборонної інфраструктури, створеної після вступу Польщі до НАТО у 1999 році. Це відкидало б нас до епохи ПНР з погляду військової інфраструктури, яка тоді була зорієнтована на захід. Із сходу нас нічого не захищало, і Росія хотіла повернення до такого стану. Найцікавіше те, що якби нам загрожувала Росія, то ми мали б запитати в неї дозволу, чи погодиться вона на прибуття військ НАТО на нашу територію… Цей пункт також унеможливлював функціонування американської бази протиракетної оборони в Редзікові.
Радарний пост інфраструктури НАТО поблизу Гааги. Джерело: Wikimedia Commons, автор: Steven Lek
2. Обмеження оперативної діяльності та маневрів (ст. 6 і 7 проєкту НАТО–Росія).
У проєкті запроваджено заборону проводити військові навчання чисельністю понад одну бригаду в прикордонній смузі та вимогу відмовитися від будь-якої військової діяльності НАТО у Східній Європі. Ці положення блокували можливість організовувати міжнародні маневри на польських полігонах, а також проводити операції в повітряному просторі й на Балтійському морі.
3. Обмеження для ракетних систем (ст. 5 проєкту НАТО–Росія / ст. 6 проєкту США–Росія).
Росія вимагала заборони на розміщення ракет малої та середньої дальності (від 500 до 5500 км) у районах, звідки вони могли б уражати її територію. Цей запис обмежував розміщення в Польщі ракетних пускових установок і систем протиповітряної оборони подібної дальності. По суті, він робив неможливою активну оборону у разі російського нападу. Не маючи зброї, здатної проєктувати удар по Росії, ми стали б беззахисними, як Україна в лютому 2022 року, яка могла лише пасивно зносити удари. Ми також були б позбавлені частини елементів протиракетного щита, адже американці в Редзикові є для нас важливою допомогою в цьому питанні.
Підсумовуючи. Росія вимагала, щоб ми позбавилися наступальної зброї. Вона, звісно, цього б не зробила. Ми мали б також позбутися частини протиповітряної оборони. Таким чином ми наражалися б на удари без можливості відповіді. Україні здобуття можливості атакувати територію Росії зайняло три роки війни. Скільки б це зайняло у нас, якби ми стали беззахисними? І чи мали б ми час, щоб здобути такі можливості? Наша оперативна глибина вдвічі менша за українську.
4. Питання ядерної зброї та політики розширення (ст. 6 і 7 проєкту США–Росія).
Проєкт диктував вимогу виведення американської ядерної зброї виключно на територію США, що виключало участь регіональних держав у програмі Nuclear Sharing. Також вимагали юридичного зобов’язання НАТО назавжди призупинити процес розширення Альянсу на схід (зокрема щодо України та Грузії).
Дипломатична реакція та відповідь Польщі.
Представлені проєкти були піддані серії дипломатичних переговорів у січні 2022 року в двосторонніх форматах (США–Росія) та на форумі Ради Росія–НАТО. У тому самому місяці влада Сполучених Штатів, а також представники НАТО відкрито відхилили ключові вимоги Росії, вказуючи на право кожної суверенної держави на вільний вибір оборонних союзів та на відсутність можливості виведення оборонної інфраструктури з території держав-членів Альянсу. Росія намагалася через факти, що вже відбулися, ігнорувати позицію держав, колись нею окупованих — Польщі чи Чехії, а тим більше Литви, Латвії, Естонії. Вона прагнула до прямих переговорів зі США, Великою Британією, Францією та Німеччиною. У цьому випадку їй не вдалося розколоти союзників, і всі займали однакову позицію. Добре пам’ятали приклад Мюнхена 1938 року, коли в ім’я миру до капітуляції змусили Чехословаччину.
А як саме Польща відреагувала на ці вимоги? Адекватно до масштабу загрози. Разом зі США ще в грудні 2021 року розпочали будівництво логістичної бази для України під Ряшевом, у Ясьонці. Також почали відправляти значні обсяги зброї та боєприпасів, спорожнюючи свої склади від найпотрібніших українцям елементів озброєння. Рішення про відправлення ухвалили два засідання уряду 1 і 8 лютого 2022 року. Завдяки діям міністрів президента Дуди вдалося блискавично подолати бюрократичний опір, із яким стикнулися ще в січні. Українці просили зброю й боєприпаси ще радянських систем. Вони отримали масу боєприпасів радянського калібру, завдяки чому їм не довелося надто їх економити, відбиваючи атаку. Зеленський у січні 2022 року говорив Дуді, що запаси боєприпасів на катастрофічному рівні. У цей період, ще до вторгнення, відправляли не лише боєприпаси, а й гранатомети чи, наприклад, Pioruny — чудову, сучасну зенітну зброю. Також підготували польські компанії до постачання Україні в перший період пального, що було надзвичайним польським логістичним успіхом. Будучи в червні 2022 року в центральній Україні, я був свідком, як цистерна з Польщі заправляла АЗС. Водій, усміхаючись, на запитання відповів, що так, пальне з Польщі.
Україно — дякую
Росіяни вимагали від НАТО капітуляції. Ціною за капітуляцію було б ненападання на Україну, яка без бою потрапила б їм до рук. Росіяни не припинили думати про повторне завоювання земель, які колись окуповували. У світлі цих документів Україна справді бореться і кровоточить за нашу свободу. Вона дає нам необхідний час підготуватися до конфлікту з Росією. Я особисто, як і багато хто, хто розуміє масштаб загрози з боку Росії, — дякуємо Україні.
А тим, хто ще не переконаний, нехай порахують. Росія — це 147 млн населення. Додавши підкорену Україну, це вже 190 млн населення. Рештки незалежності Білорусі тоді швидко зникнуть, і Росія матиме понад 200 млн. Їй ще далеко до стану, коли разом із васалами її блок налічував близько 400 млн населення, однак наявність кількох десятків мільйонів людей, яких без заворушень у Москві можна послати як гарматне м’ясо на Польщу — з погляду військових із Кремля — безцінна. Якщо комусь здається, що це неможливо, то нехай подивиться на території, окуповані Росією з 2014 року. Тисячі чоловіків там призвали до війська й відправили проти України. Небагато хто мав шанс вижити.
Тому повторю: Дякую тобі, Україно.
Посилання на російську сторінку з вимогами — натисни тут
Посилання на сторінку з вимогами до США — натисни тут
