Це починає переходити всі межі. У всьому винні «чужі» — якщо не українці, то білоруси, а коли навіть конкретній людині важко щось закинути, з’являється аргумент: «це вина твоїх братів-українців». Такі слова чути на записі, опублікованому Серафимом Шимчуком.
Білорус записав сварку у варшавській кав’ярні
Чергову історію про ворожість до українців у Польщі опублікували в соцмережах. Серафим Шимчук, який — як сам пише — вже багато років живе з дружиною в Польщі, описав ситуацію, що нібито сталася в центрі Варшави.
«Уперше я зіткнувся з ксенофобією у Варшаві» — так він починає свою розповідь.
Серафим зазначає, що живе в Польщі вже вісім років. Того дня він був разом із дружиною та знайомими, які приїхали до них із Білорусі.
Раніше група відвідала Ministerstwo Kawy, де купила три кави з собою. Потім вони рушили в бік Королівських Лазенок.
Дощ зупинив їх біля закладу
Дорогою почався дощ. Четверо сховалися під навісом біля закладу «Bejbi Na Rozdrożu». Серафим вирішив купити там еспресо і повернувся до решти.
За його словами, приблизно через десять хвилин до них підійшов чоловік, пов’язаний із закладом, і зробив зауваження, що решта мають каву, куплену в іншому місці.
Серафим відповів, що тоді може купити для знайомих три пляшки води. Як він розповідає, пропозиція не припинила конфлікт, і зрештою групу попросили піти.
Та сама ситуація могла б на цьому й завершитися. Заклад має право визначати правила користування своїм простором. Проблема в тому, що – за словами Серафима та згідно з опублікованим записом – за мить розмова перестала стосуватися кави.
«Виїжджайте з Польщі»
Шимчук стверджує, що коли група вже була за кільканадцять метрів, на її адресу мали пролунати слова:
«Виїжджайте з Польщі, ви тут не бажані».
Тоді Серафим повернувся і почав записувати розмову телефоном. І саме на записі з’являються висловлювання, що безпосередньо стосуються походження співрозмовників.
«Чи ми ксенофоби? Ну так»
На матеріалі, зокрема, чути:
«Чи ми ксенофоби? Ми ксенофоби. Ну так».
За мить лунає:
«Польща є оплотом […] серед цієї […] Європи, а ваш Схід розп**дений».
Чоловік також каже:
«Як живеш у Польщі, то поводься […] як поляк. Просто».
І згадує власне перебування за кордоном:
«Я, коли жив у Німеччині, то говорив німецькою».
«Може, це не твоя вина, а твоїх братів українців»
Особливо сильним є кінцевий фрагмент запису. Чоловік допускає можливість, що сам Серафим не зробив нічого поганого:
«Може, ти нормальний хлопець, може, ти не хотів поганого».
Після чого додає:
«Може, це навіть […] не твоя вина, а […] твоїх братів українців».
І саме в цьому місці вже важко говорити лише про суперечку щодо кави, столика чи правил, що діють у закладі. З’являється колективна відповідальність – людину оцінюють крізь призму її національності та поведінки інших осіб тієї самої національності.
«Я живу в Польщі 8 років. Дуже люблю цю країну»
Серафим підкреслює, що Польща вже багато років є його домом.
«Я живу в Польщі вже 8 років. Я дуже люблю цю країну і мені дуже прикро, що я зіткнувся з чимось таким у центрі Варшави» – написав він.
Можна мати різні думки щодо самого початку конфлікту. Можна дискутувати, чи люди з напоями, купленими в іншому місці, мають користуватися простором конкретного закладу. Однак такі питання можна вирішити одним реченням – без апелювання до національності, «братів-українців», «Сходу» чи того, хто має виїхати з Польщі.
Опис перебігу подій до початку запису походить із розповіді Серафіма Шимчука і без позиції другої сторони його неможливо незалежно підтвердити. Натомість наведені пізніші висловлювання походять із оприлюдненого ним запису.
Джерело: Serafim Shimchuk / Threads.
