«Достатньо одного дня роботи, щоб українець отримав польську пенсію». «Українці витісняють поляків із черг у лікарнях». «Мігранти забирають робочі місця і занижують зарплати». Ці речення повторюються в польському інтернеті так часто, що встигли здаватися очевидністю — хоча жодне з них не витримує зіткнення з офіційною статистикою ZUS, NFZ чи поліції. Розберімо по черзі п’ять найпопулярніших наративів — не тому, що це приємно, а тому, що кожен із них має конкретну, перевірювану відповідь.
5 000 zł
Механізм у кожному з п’яти випадків однаковий: береться реальний правовий механізм або реальне число — і його виривають із контексту, без якого це число означає зовсім інше.
Міф 1. «Достатньо одного дня роботи, щоб отримати польську пенсію»
Це класична семантична маніпуляція, що поєднує два абсолютно різні правові механізми: набуття права на будь-яку пенсію та право на доплату до мінімальної пенсії. Польська пенсійна система, реформована у 1999 році, працює за принципом визначеного внеску: той, хто сплатив хоча б один внесок і досяг пенсійного віку (60 років жінки, 65 чоловіки), отримає виплату — це стосується поляків і іноземців на однакових умовах. Однак розмір обчислюється шляхом ділення накопиченого капіталу на середню тривалість подальшого життя. За один день роботи ZUS виплатить не повну мінімальну пенсію, а кілька грошів або злотих на рік.
Польсько-українська угода про соціальне забезпечення 2012 року дозволяє сумувати роки роботи в обох країнах — виключно для того, щоб визначити, чи особа взагалі відповідає мінімальному стажевому порогу (20 років жінки, 25 чоловіки). ZUS не платить за роки, відпрацьовані в Україні: якщо жінка працювала 19 років в Україні і рік у Польщі, ZUS обчислить виплату лише за цей один рік. А право на доплату до мінімального рівня мають виключно особи, які постійно і фактично проживають у Польщі — ZUS суворо це перевіряє через реєстри Прикордонної служби, а при виїзді з країни право на доплату негайно призупиняється.
Кількість осіб, яким ZUS доплачував до мінімальної пенсії на підставі угоди з Україною, становить близько тисячі двохсот по всій країні — і з року в рік зменшується, оскільки українці в Польщі все більше працюють і самі сплачують дедалі вищі внески.
Міф 2. «Українці мають пріоритет у чергах до лікарів”
Ця теза суперечить самій логіці системи. Спецзакон з березня 2022 року запровадив принцип рівного ставлення — «нуль привілеїв»: громадянин України потрапляє до тієї ж загальнодоступної черги в системі AP-KOLCE, що й громадянин Польщі. Жодні норми, настанови Міністерства охорони здоров’я чи розпорядження президента NFZ ніколи не передбачали окремих або швидших черг для іноземців. У відділеннях невідкладної допомоги черговість визначається виключно станом здоров’я пацієнта за системою кольорів, так званим тріажем — національність чи статус біженця там не мають жодного значення.
Річний бюджет NFZ на медичні послуги становить близько двохсот–двохсот двадцяти мільярдів злотих. Витрати на лікування українських біженців у межах спецзакону становили близько семисот п’ятдесяти мільйонів злотих на рік — це лише 0,38–0,4% усього бюджету охорони здоров’я Польщі. Понад мільйон українців, які проживають і легально працюють у Польщі, самі сплачують внески на медичне страхування — а їхня загальна сума, що перевищує три мільярди злотих, значно перевищує витрати на лікування всіх біженців, охоплених спецзаконом.
Міф 3. «Мігранти забирають у поляків роботу і занижують зарплати”
Польський ринок праці вже багато років стикається з глибокою демографічною кризою — суспільство старіє, а компаніям бракує робочих рук. Українці здебільшого не конкурують із поляками за ті самі посади, а заповнюють структурні прогалини — у будівництві, транспорті, логістиці, переробній промисловості та сільському господарстві. Легально працевлаштований громадянин України підпорядковується тому самому Кодексу праці, тій самій мінімальній зарплаті й погодинній ставці, що й поляк — явище «праці за півціни” у легальному секторі просто не існує.
За даними Eurostatu, рівень безробіття в Польщі протягом років залишається одним із найнижчих у всьому Європейському Союзі — країна регулярно входить до першої трійки. Присутність мігрантів не спричинила обвалу ринку праці, а навпаки — уберегла багато компаній від виробничих простоїв.
Міф 4. „Біженці живуть лише за рахунок польських допомог і не платять податків”
Це один із найпростіших для спростування міфів, якщо звернутися до звітів незалежних фінансових інституцій — Польського економічного інституту, Deloitte, EY. Висновок однозначний: надходження від податків (PIT, CIT, VAT) та внесків ZUS, сплачуваних українцями, які працюють у Польщі, перевищують витрати, які польська держава несе на соціальну допомогу, освіту чи медичне обслуговування цієї групи.
Рівень зайнятості українських біженців у Польщі (переважно жінок із дітьми) є одним із найвищих у Європі та світі — його оцінюють у шістдесят–сімдесят відсотків. Мігранти не лише працюють за наймом, а й масово відкривають власні компанії: у 2023 році майже кожна десята нова фірма в Польщі була заснована громадянином України. Кожна з них сплачує податки до державного та місцевого бюджетів, підтримуючи зростання польського ВВП.
Міф 5. „Українці — це хвиля злочинності”
Правдою є те, що в абсолютних числах поліція фіксує більше правопорушень за участю іноземців. Однак робити з цього висновок про „хвилю злочинності” — це маніпуляція чистою математикою: коли чисельність певної групи в країні зростає в кілька разів, пропорційно зростає і кількість інцидентів за її участю.
Ключовим є інший показник: відсоткова частка злочинів у популяції українців, які перебувають у Польщі, залишається на рівні, дуже близькому до загальної популяції, а в деяких категоріях навіть нижча. Найчастіші правопорушення мігрантів — це керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння та зберігання заборонених речовин — а не напади чи розбої. Це не заперечує поодиноких випадків тяжких злочинів — вони трапляються, як у будь-якому суспільстві — але їхня кількість не відхиляється від норми, властивої полякам.
Чому ці п’ять наративів є такими стійкими?
Відповідь проста: кожен із них починається із зерна правди. Так, статистика справді фіксує більше правопорушень за участю іноземців в абсолютних числах. Так, українська спільнота в Польщі користується певними соціальними виплатами. Так, для отримання пенсії справді достатньо одного сплаченого внеску. Міф не виникає з нічого — він виникає з факту, вирваного з контексту, якому підмінено сенс. І саме це робить його стійким: його важче спростувати одним реченням, ніж звичайну вигадку.
Числа не мають упереджень. Їх мають лише ті, хто їх не перевіряє.
У статті аналізуємо найчастіше повторювані твердження щодо громадян України, які проживають у Польщі. Кожне з них порівнюємо з чинними нормами та офіційними даними публічних інституцій. – Ред.
Джерело: Nowiny Wschodnie / Obserwator Gospodarczy / Demagog.org.pl / ZUS / NFZ / Eurostat / TVN24 (Konkret24) / Bank Gospodarstwa Krajowego / Komenda Główna Policji