Це не враження, роздуте соціальними мережами. Це виміряна, задокументована кампанія: від січня 2025 до травня 2026 року аналітики зафіксували 244 тисячі публікацій у Telegram, X, Facebook, YouTube і TikTok, які сукупно набрали понад 1,39 мільярда переглядів — а 2680 джерел цього контенту продемонстрували ознаки скоординованої, неавтентичної активності. Це не оцінка з чуток. Це висновок офіційного звіту Європейської служби зовнішніх дій та українського Центру протидії дезінформації, опублікованого 24 червня 2026 року.
Сама цифра мало що означає, доки не побачиш, з чого вона складається.
Як виглядає один день кампанії дезінформації проти України
3 серпня 2026 року — лише кілька днів тому — український Центр стратегічних комунікацій зафіксував два окремі епізоди однієї й тієї самої кампанії в режимі реального часу. Перший: Служба зовнішньої розвідки Росії опублікувала заяву про нібито відсутність перспектив європейської інтеграції України та звинуватила Європейський Союз у «розпалюванні війни». Протягом кількох днів моніторинг зафіксував понад 750 поширень цієї заяви на 510 ресурсах, орієнтованих на аудиторії в Росії, США, країнах Європи, Африки, Азії та на Близькому Сході — кампанія охопила 20 мов. У поширенні брали участь медіаресурси російського МЗС, мережі Sputnik і RT, російські державні та приватні медіа, канали в Telegram, а також мережа «Правда» (Pravda/ZOV) і блогери-пропагандисти. Це вже друга така хвиля цього літа — попередню заяву СЗР поширили 19 червня, одразу після відкриття переговорного кластера «Основи» щодо вступу України до ЄС.
Другий епізод того ж дня: з 3 серпня головним наративом проросійських мереж стала теза про нібито «Україну-терористку» — вона з’явилася у 1400 матеріалах протягом доби, тобто в кожній п’ятій дезінформаційній публікації дня. Для просування використали історії про жертв на пляжі біля Геленджика, події в Бєлгородській області, у Криму, в Енергодарі, а також про поранених турецьких моряків — водночас пропагандисти повністю замовчали можливу роль російської ППО у збитті дрона того ж дня, а також російські атаки на українські міста. 93,3% усіх цих публікацій забезпечила одна мережа — Portal Kombat, також відома як «Правда» — це найвищий показник за весь період спостережень Центру.
Чому саме Польща є однією з головних цілей?
Звіт ESDZ дає пряму відповідь, і вона неприємна: «Польща вирізняється як країна, особливо вразлива до контенту про українських біженців. Їх часто звинувачують у злочинній та небезпечній поведінці” — цитата дослівно зі звіту. Це не випадковість і не побічний ефект — це свідомий вибір цілі.
Механізм на конкретному прикладі: аналітики ESDZ описують допис у Telegram із мапою Європи та вигаданою історією про голову волинського осередку Спілки польських учителів, який нібито готував місцеве населення до відокремлення Волині від України як «польської території”. Жодної такої особи чи висловлювання ніколи не існувало — мапу й текст створили з нуля, розраховуючи саме на болючу для поляків тему Волині.
Паралельно діє тонший інструмент — вирвані з контексту цитати реальних політиків, посадовців, експертів. Звіт описує це прямо: окремі цитати вирізають із контексту, щоб навіяти, що Україна не має перспектив членства в ЄС, що Захід втомився підтримувати Україну, або що існують приховані суперечності між Києвом і європейськими партнерами.
«Ці дії не є ані поодинокими, ані випадковими. Вони цілеспрямовані, скоординовані та тривалі. Їхня мета — використати побоювання, пов’язані з корупцією, безпекою, ідентичністю та економічними витратами (…) Дії Росії розкривають важливу правду: Кремль боїться успіху України” — Кая Каллас, віцепрезидентка Європейської комісії, очільниця дипломатії ЄС, зі звіту ESDZ, червень 2026 р.
Хто підживлює масштаб дезінформації — і чи це взагалі люди?
Особистий шар цього зображення — це польський фрагмент. Фундація ім. Броніслава Геремека та команда фактчекерів «Воїни клавіатури» протягом пів року (квітень–вересень 2025 р.) щодня моніторили польськомовні соціальні медіа і дійшли висновку: головною рушійною силою антиукраїнської дезінформації та мови ненависті є боти, за ними йдуть політики, а меншою мірою — журналісти. Дослідники виокремили чотири основні теми маніпуляцій: нібито «привілеї» для українців у Польщі, звинувачення у зловживаннях соціальною допомогою, нібито епідеміологічні та терористичні загрози з боку українців, а також сама мова ненависті.
Ключовий висновок фундації Геремека майже дослівно збігається зі звітом ЄСЗД: значна частина цих наративів перетинається з тим, що поширюють російські пропагандистські канали — це не паралельне, незалежне польське явище, а частина скоординованої міжнародної кампанії, адаптованої до локального контексту.
Логіка проста і цинічна: береться реальний страх — за роботу, за безпеку дітей, за ідентичність — і підсилюється мережею акаунтів, більшість із яких не належить живим людям. Саме це робить цю кампанію такою живучою: обурення, яке вона викликає, є цілком щирим. Лише джерело обурення сфабриковане.
2680 джерел, 20 мов, 93,3% з однієї мережі протягом одного дня — це вже не стихійна ворожість сусідів. Це індустрія, яка має бюджет, графік і мету.
Джерело: Nowiny Wschodnie / rp.pl (PAP) / Європейська служба зовнішніх дій / Центр протидії дезінформації / Центр стратегічних комунікацій (Spravdi) / Фундація ім. Броніслава Геремека
