Від початку російської агресії проти України в лютому 2022 року німецьке сприйняття цього конфлікту зазнало помітної трансформації. Від скептицизму та очікування поразки України — до сьогоднішнього оптимізму. Німеччина стала одним із важливіших постачальників озброєння й без проблем випередила Польщу, яка сама без боротьби віддала своє місце одного з найважливіших гравців цієї війни. На перший погляд масштаби прямих фінансових вкладень можуть здаватися стриманими порівняно з потенціалом однієї з найбільших економік світу, однак ближчий аналіз виявляє продуману стратегію співпраці у сферах військових технологій і робототехніки.
Масштаб і специфіка німецького залучення
Заводи Rheinmetall у Кілі. Джерело Wikimedia Commons
Німецькі прямі інвестиції та промислові проєкти, що реалізуються в Україні з 2022 року, оцінюються в суму до 500 млн EUR у промисловому, аграрному та будівельному секторах. Основою цієї активності є система державних гарантій для іноземних інвестицій. Федеральний уряд у Берліні взяв під захист від воєнних ризиків багато проєктів німецьких компаній загальною вартістю понад 380 млн EUR. Додатково страхування експортних кредитів забезпечило сталий приплив німецьких технологій і машин на український ринок.
До найважливіших німецьких інвесторів у цивільній галузі належать:
• Bayer: Розширив уже наявний завод із переробки насіння кукурудзи в Почуйках (Житомирська область) на суму 60 млн EUR.
• Fixit Group / Kreisel: Запустив новий завод будівельних матеріалів і систем утеплення у Львівській області.
• Knauf та Kronospan: Модернізували та перенесли частину виробничих потужностей із Німеччини (деревинні плити, будівельні матеріали) до безпечніших західних областей України. Knauf викупив на 20 років дозвіл на видобуток гіпсу з родовища у Сквотинському.
Однак не ці інвестиції свідчать про продуману, високорентабельну стратегію здобуття переваги на українському ринку.
Чи можна порівняти ці інвестиції з польськими або чеськими?
Порівняння дій Берліна з ініціативами Варшави та Праги показує різні моделі входження на ринок в умовах війни:
• Польща (близько 780 млн USD сукупних інвестицій): Із усієї трійки наразі Польща є найактивнішою в Україні. Польські компанії рідше будували заводи з нуля після 2022 року, зосереджуючись на масштабуванні наявного бізнесу та завоюванні ринку. Прикладом є експансія одягового холдингу LPP (бренд Sinsay), докапіталізація Kredobanku (група PKO BP) і PZU Україна, розширення фабрик Cersanitu, Fakro і Barlinka, а також придбання Групи Maspex, яка поглинула компанію Karpackie Wody Mineralne.
Однак польські інвестиції помітно гальмуються через відсутність підтримки з боку уряду та Президента РП. Великі польські оборонні компанії не інвестують в Україну головно через те, що в них домінує державна власність. Це означає глибоку політизацію кожного такого рішення, звідси й моя наведена вище заувага про необхідність підтримки уряду та президента. У чехів і німців така підтримка є, хоча це приватні компанії.
• Чехія: Чеська залученість характеризується зосередженням на промислово-військовій ніші. Такі концерни, як CSG (Czechoslovak Group) чи Colt CZ Group, одними з перших створили в Україні спільні підприємства (joint venture), передаючи технології та ліцензії на місцеве виробництво зброї й артилерійських боєприпасів. Це становить пряму конкуренцію з німецькими компаніями, чого не спостерігається повною мірою у випадку польських фірм.
Причини невеликого масштабу німецьких інвестицій.
Польща і Чехія скористалися географічною близькістю, відсутністю культурно-мовних бар’єрів, наявними раніше щільними торговельними мережами, а також присутністю великої кількості українських емігрантів. Вони є чудовим джерелом знань, а також — що, ймовірно, має значно більше значення — уміння орієнтуватися на складному українському ринку. Польський і чеський бізнес діяв інстинктивно та гнучко відповідно до наявних ресурсів. Багато українців стали представниками наших компаній, нарощуючи там їхню силу. Завдяки такому рішенню в частині галузей ми здобули перевагу, попри меншу підтримувальну базу, що стоїть за нашими компаніями. Наскільки важливим є залучення іммігрантів до роботи на рідному для них ринку, показали німці, коли в 1990-х роках почали інвестувати в Польщу. Тоді представниками німецьких компаній ставали поляки, які виїхали до Німеччини у 1980-х. Подібна система, подібна ефективність. У Німеччині до 2022 року українська еміграція була невеликою порівняно з Польщею, звідси наша перевага в цьому аспекті.
Німецький бізнес спирається на великі, капіталомісткі корпорації, які перед ухваленням рішень потребують правових рамок і державних запобіжників (воєнних гарантій). Ці процедури тривали довше, але створили міцний фундамент для інвестицій зі значно вищим порогом входу. Потенціал німецького капіталу величезний — щойно урядові гарантійні механізми запрацювали на повну, масштаб проєктів почав зростати. Важливу роль відіграє також політика. Німеччина не має з Україною польських історичних нашарувань і діє без цього тягаря.
Оборонний і дроновий сектор: прорив у німецько-українських відносинах
Українська баражувальна боєприпасна система. Джерело Wikimedia Commons , автор АрміяInform
Найдинамічнішою сферою німецьких інвестицій стала оборонна промисловість, а зокрема сектор безпілотних систем (дронів) та штучного інтелекту.
- Інвестиції у виробництво та виробничу інфраструктуру
• Rheinmetall: Концерн створив спільне підприємство з українським «Укроборонпромом». Окрім уже діючого сервісно-ремонтного центру бронетехніки (Marder, Leopard), Rheinmetall реалізує план будівництва в Україні заводів із виробництва 155‑мм боєприпасів, пороху та систем протиповітряної оборони.
• Quantum-Systems: Німецький виробник дронів створив в Україні центр досліджень і розробок та виробничі лінії. У межах ініціативи спільного підприємства Quantum Frontline Industries (а також співпраці з українськими компаніями, зокрема WIY Drones) здійснюється складання та розвиток розвідувальних і перехоплювальних дронів (як-от Vector і Strila).
• Helsing: Цей німецький оборонний стартап, оцінюваний у мільярди євро, постачає в Україну тисячі автономних дронів (зокрема серії HX-2), оснащених штучним інтелектом, що дає змогу працювати в умовах сильного радіоелектронного придушення. - Фінансування українських технологій Берліном
Німецький уряд перейшов від передачі техніки до фінансування українського оборонного виробництва:
• Берлін профінансував контракт вартістю близько 90 млн EUR на закупівлю 50 000 ударних FPV-дронів Shrike, вироблених українською компанією SkyFall, інтегрованих із програмним забезпеченням термінальної автономії.
• Українсько-німецька міжурядова угода охоплює, зокрема, постачання 15 000 дронів-перехоплювачів Strila та спільну розробку передових ракетних і безпілотних систем.
• Німецько-американсько-українське партнерство (Auterion і Airlogix) призвело до запуску виробництва понад 5 000 далекобійних ударних дронів із модулями штучного інтелекту.
Вплив на німецьку оборонну промисловість
Вихід німецьких оборонних компаній на український ринок — це великий модернізаційний стрибок для Бундесверу та німецького оборонного сектору:
1. Тестування технологій в умовах високоінтенсивного конфлікту: Німецькі компанії (Rheinmetall, Quantum-Systems, Helsing) отримали доступ до результатів застосування технологій на полі бою, де цикл зворотного зв’язку від користувача до інженера триває дні, а не роки. Українці забезпечили швидку реакцію на необхідні зміни, а під впливом їхньої організації німці навчаються швидкості дій. Це дає змогу блискавично вдосконалювати алгоритми ШІ та стійкість до радіоелектронної боротьби (РЕБ).
2. Подолання бюрократичних бар’єрів: Німецька оборонна промисловість була відома повільними, багаторічними циклами закупівель. Як я згадував у контексті випробувань на полі бою, інвестиції в Україні змусили скоротити процеси ухвалення рішень і впровадження, сформувавши модернізовану модель управління технологіями.
3. Нова модель співпраці: Поєднання німецької інженерної думки, програмного забезпечення ШІ та капіталу з українською виробничою гнучкістю і низькими витратами на виготовлення дозволяє Німеччині створювати дешеве, масове високоточне озброєння — що раніше в економічних реаліях Західної Європи було неможливо.
4. Позиція лідера європейської стратегічної автономії: Завдяки залученості в Україні німецька оборонна промисловість виростає в технологічного лідера у сфері робототехніки поля бою в усьому Європейському Союзі, вибудовуючи ринкове домінування на десятиліття після завершення конфлікту.
Карта держав, що використовують системи та технологію 120 мм, розроблені концерном Rheinmetall. Джерело Wikimedia Commons автор: Jurryaany
Дивлячись загалом, я не можу позбутися враження, що німцям вдалося дотягнутися туди, де їхня промисловість може генерувати величезні маржі, а також стати власником великого портфеля замовлень. Сьогоднішній світ озброюється і, як завжди, хоче озброюватися дешево та ефективно. Українці це вміють. Завдяки самопожертві та винахідливості вони стримують армію Росії, що воює бандитськими методами. При цьому вони весь час навчаються, щодня. На їхньому полі бою багато конструкцій або себе виправдало, або пройшло глибоку модернізацію. Щоденне змагання України з Росією за ефективність дає Німеччині через фінансування українських озброєнь доступ до найсучасніших рішень, які пройшли найважчий тест виживання в умовах справжньої війни. Завдяки цьому німецька промисловість зростатиме й зароблятиме. Подібно діють чехи. Полякам же внаслідок політики, що не має нічого спільного з інтересом Польщі, залишиться дешеве виробництво вікон і цементу. Наші оборонні компанії, за кількома винятками, без політичного імпульсу не здатні зробити нічого розумного в питанні здобуття знань із поля бою.
Польща втрачає, а частина політиків поводиться безвідповідально, ніби не знають, за що йде гра. А ставки дуже високі. Як видно, ми воліємо займатися Волинню, ніж заробляти реальні гроші. Маючи в розпорядженні такі ресурси, як розташування та сильну армію людей, які знають місцеві умови, дивує, що політики не хочуть цього використати. А кожна зароблена злотівка — це більший бюджет, вищі зарплати й пенсії.
Джерело: dev.ua / dronelife.com / defenceukraine.com
