Тихий десант над Дніпром. Польський бізнес пише сценарій для повоєнної України

Попри воєнний час потенціал України помітний для польських компаній. Польські фірми мають відмінний досвід роботи на аналогічному ринку, яким у дев’яностих роках була Польща. Йдеться про розхитану економіку та її занепад, високу інфляцію. Це унікальний досвід, який дає природну перевагу полякам над компаніями, що не наважилися зайти до Польщі в той час, а чекали на наше вступлення до Європейського Союзу.

Wesprzyj Nowiny Wschodnie
Pomóż nam rozwijać niezależne polsko-ukraińskie medium.
Wspólnie zebraliśmy
63 zł
Cel
5 000 zł
Każde wsparcie pomaga nam tworzyć rzetelne informacje i rozwijać portal.
Postaw kawę za:

Наведений нижче текст є авторським публіцистичним коментарем.
• Орієнтовний час читання: 9 хвилин

підгот. Nowimy Wschodnie / canva

Український ринок сьогодні у 5 разів менший за польський, їхній ВВП становить близько 212 млрд доларів, а наш — понад трильйон. Це створює природні передумови для інвестицій багатьох підприємців, тобто використання надлишків від діяльності. Підприємці шукають можливості розмістити отримані прибутки так, щоб вони приносили якнайбільші дивіденди. Так, ринок бідний. Однак це нагадує одну анекдотичну історію. Власник компанії з виробництва взуття відправив двох менеджерів до Африки, щоб дослідити ринок. Перший написав, що це ринок без перспектив — ніхто не носить взуття. Усі ходять босоніж. Другий відповів, що перспективи величезні — ніхто не має взуття. Польські компанії, які сьогодні зайшли/заходять в Україну, діють за прикладом другого менеджера.

Порівняння номінального ВВП Польщі та України на кінець 2025 року. Власна розробка

Інформаційні сервіси та соціальні мережі киплять політичними суперечками, жестами й дипломатичними тертями, а там, де мало що видно, відбувається щось, що може визначити економічну архітектуру Східної Європи на наступні десятиліття. Польський бізнес перестав чекати завершення війни. Він відчув правильний момент (зараз дешево) і закладає основи для економічного успіху, який у разі укладення миру спричинить ефект економічного турбоприскорення.

Стратегічні плацдарми: від банків до фабрик

Галузевий розмах нинішньої присутності польського капіталу на українському ринку починає нагадувати стратегію забезпечення ключових секторів економіки. Інвестиції вже не стосуються лише прикордонної торгівлі, а й критичної інфраструктури, логістики та сучасних технологій. А також безпеки.

Придбання PINbanku фінтехом ZEN.COM відкриває польським компаніям безпечну гавань для обслуговування їхніх транзакцій, захищених нормами банківського права ЄС. Щоб обійти тривалий процес отримання банківської ліцензії, ZEN.COM вирішив купити проблемний український банк. Це розширення діяльності цього фінтеху, який досі був відомий переважно інтернет-фінансовими послугами (наприклад, обмін валют).

PZU давно присутня в Україні, має дуже добре розуміння цього ринку та вміє оцінювати ризики. Звідси рішення розширити масштаб цієї діяльності. Придбання «MetLife Ukraina» — лідера у страхуванні життя — компанією PZU дає ширші можливості масштабування бізнесу. Компанія стає одним із важливіших гравців на ринку. Саме PZU надаватиме послуги, які можуть допомогти польським інвесторам. Можна застрахувати транзакції, поставки у страховика, якому довіряють. Цей страховик не зникне за один день із грошима клієнтів.

Вихід Групи Maspex на ринок харчових продуктів (80% частки в Карпатських Мінеральних Водах) привчає українського споживача до того, що польську якість можна отримати також, виробляючи у себе в польській компанії. Люди, які працюють для Maspex в Україні, задоволені тим, що він інвестував у їхній регіон. Польська компанія там давно сприймається як символ успіху та якості.

До цього додається початок Allegro доставки в Україну, що відкриває можливості продажу тисячам польських малих компаній. Варто пам’ятати, що з Польщі до України повернулися сотні тисяч українців. Близько мільйона працює в Польщі. Усі вони користуються покупками на Allegro, що формує певні звички. Українці в Польщі вже можуть замовити щось на Allegro і безпосередньо надіслати родині. Чоловікові на фронті, онукам, сестрі, брату в армії. І надсилають дуже багато. Ті, хто повернувся, теж пам’ятають польські товари та спосіб здійснення покупок в інтернеті. Allegro планує для доставок в Україну використати густу мережу української служби доставки Nova Poshta. Усе це разом дає природну базу нашому чемпіону, який увійшов до WIG 20 і став однією з найбільших польських компаній на польській біржі.

На осінь анонсовано відкриття першого магазину мережі Pepco. Щоправда, це не суто польська компанія, але, будучи котируваною на польській Фондовій біржі, вона «поділилася» частиною бізнесу з польськими інвесторами, тож дохід, згенерований в Україні, повернеться до польських інвесторів. Знаючи спосіб роботи цієї мережі, невдовзі в українських містах можна буде купити ті самі товари, що й у Польщі та інших країнах. Не знаю, чи це добре для моди, але для бізнесу — так.

Галузь одягу — це також компанія LPP, яка в Україні послідовно інвестує вже кілька років. У 2021 році, до повномасштабної війни, там було відкрито 33 магазини під брендом Sinsay. На кінець 2025 року таких магазинів було вже 330. LPP також котирується на GPW і дуже високо оцінюється інвесторами. Достатньо сказати, що поточна ціна однієї акції становить значно понад 19 тис. злотих. Пам’ятаю, як я відмовився від купівлі акцій LPP, побачивши 2 тис. за акцію… Даремно.

Водночас польські виробничі підприємства — такі як заводи Cersanit, Fakro чи Barlinek — не лише зберегли безперервність роботи в умовах війни, а й послідовно модернізують машинні парки та забезпечують місцеві родовища сировини. Завдяки своїй присутності вони мають великі шанси взяти участь у відбудові України після війни. Тоді як інші компанії чекають на стартових позиціях у своїх країнах, вони вже там. Вони знають ринок, право і реалії. Знають, як діяти в складній воєнній ситуації України. Це унікальний досвід.

Наш флагманський постачальник пального та нафтопродуктів PKN Orlen вже багато років присутній в Україні. Має величезний досвід на цьому ринку. Є одним із головних постачальників нафтопродуктів і газу на українському ринку. Через відмову від російських постачань наш гігант майже не має там конкуренції. Однак є спокуса стати чимось більшим, ніж просто «труба», що постачає продукти в Україну. Orlen хоче викупити частину «Укрнафти», підприємства, яке має близько 20% ринку в роздрібному продажі та близько 65% ринку видобутку. Про це широко і позитивно пише українська преса.

Усі ці суб’єкти об’єднує одне: вони купують активи та будують структури зараз, коли оцінки обтяжені воєнним ризиком і пов’язаним із цим дисконтом на момент оголошення миру. Це стратегія дещо ризикована, але в разі успіху ці компанії зароблять дуже великі гроші. Найважливіше — клімат, з яким вони стикаються, є дуже сприятливим. В українських медіа я не знайшов критики польських компаній, які там інвестують. А їх чимало. Польські компанії наближаються в інвестиціях до мільярда доларів. І ми в першій десятці інвесторів. Це дає певний урок. Польські компанії не єдині — доведеться трохи поборотися з конкуренцією. Зате ті, хто вже є, можуть бути впевнені в кращій стартовій позиції після укладення перемир’я чи навіть миру. Хай так і буде.

Мир як каталізатор. Що чекає економіку України?

Запровадження тривалого припинення вогню або укладення миру змінить правила гри фундаментально. Сьогоднішні прогнози Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) чи Міжнародного валютного фонду (МВФ), обмежені триваючим конфліктом, передбачають обережне зростання України на рівні 1,3–2,5% ВВП. Однак ті самі інституції вказують, що запуск повоєнної відбудови вивільнить потенціал зростання на рівні 5–6% щороку в довгостроковій перспективі.

Укладення миру зніме з України найбільші на сьогодні гальма розвитку:

  • Повернення людського капіталу: Мир створить умови для повернення мільйонів біженців (часто висококваліфікованих фахівців). Без робочих рук жодна економіка не здатна підтримувати стале зростання.
  • Відбудова інфраструктури та енергетики: Оцінена Світовим банком вартість відбудови, що перевищує 580 мільярдів доларів, перетворить Україну на найбільший будівельний майданчик у світі. Децентралізація та модернізація енергетичної мережі (де вже активно працюють польські компанії ВДЕ, як-от Unimot чи Grupa ELQ) стимулюватимуть важку промисловість (сталь), будівництво, а також дрібних субпідрядників з різних галузей, які постачають послуги та товари для поточних будівництв.
  • Різке зниження вартості капіталу: Наразі українські підприємці стикаються з гігантською вартістю грошей. Мир і міжнародні гарантії дозволять притік дешевих кредитів і страхування інвестицій, вирівнюючи шанси у конкуренції із західними компаніями. Інфляція знизиться майже миттєво, оскільки з’являться значні кошти з-за кордону.

Достатньо простежити польський шлях до успіху, спираючись на досвід інших країн, які, як і Польща, проходили трансформацію, щоб прогнозувати, що відбуватиметься після укладення хоча б перемир’я в Україні. У загальній думці ця країна вважається корумпованою і керованою олігархами. Але чи справді приватними компаніями керують дурні, які не вміють управляти ризиками? То як їм вдалося створити такі великі статки? Польські бізнесмени та менеджери уважно спостерігають за змінами, що відбуваються на українському ринку, і за його потребами. Вони прораховують і, дивлячись на польський шлях розвитку, доходять висновку, що на українському ринку є багато місця.

Зростання номінального ВВП Польщі та України з 1990 до 2025 року. Джерело: Світовий банк

Урок від Пруса: Хто насправді заробляє на війні

Як же з цими олігархами? Їхня сила слабшає. Ті, хто в школі займався саморозвитком і читав книжки, пам’ятають «Ляльку». У цій книзі Прус зробив головним героєм купця, який розбагатів на війні. Варто читати, знати літературу й історію. Яке це має відношення до України? Дуже велике. Українська економіка переживає значні зміни, олігархи не здатні вийти зі старих бізнесів. Виникли тисячі малих компаній, що займаються постачанням для війська. Серед них сотні компаній, які займаються дослідженнями та розробкою військової техніки. Чому олігархи віддають це поле? Тому що їхні структури обтяжені неефективністю. Вони ніколи не вміли конкурувати, а їхні статки були побудовані на монополіях. Або галузевих, або географічних. Від розмов до рішень має минути багато часу — навіть рік-два. У випадку згаданих малих компаній це інколи два-три тижні до продукту (!).

Я сам колись мав справу з такою компанією. Ми купували українським медикам прилади нічного бачення для автомобілів. У Польщі вони коштували приблизно 2–3 тисячі злотих за один і то з низькими характеристиками. В українській компанії за цю суму ми купили два з набагато кращими параметрами. Після встановлення на автомобіль медики могли почати їздити по поранених навіть уночі, що було значно безпечніше. Контакт із власником був чудовий. Він нас не знав, а попри те, що ми ще не надіслали йому гроші, він відправив камери нашим хлопцям. Так працює молодий український бізнес. Динамічно, ефективно, інноваційно. І займає дедалі більший шматок пирога. Тому в Україні потрібно бути, і це розуміють польські підприємці. Розуміють це також наші гіганти — PZU, PKN Orlen, LPP чи Allegro. І вони там є. Бажаю їм успіху.

Джерела:

Головне зображення: Wikimedia Commons, автор: Wistula.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *