На стільці лежало печиво. Здалеку воно виглядало звичайним, коричневим, розкладеним, ніби на базарі. Тільки зблизька можна було помітити, що з ним щось не так: трава, борошно, цибулеве лушпиння, кропива. Все, що можна було зібрати в місці, де вже не було магазинів. Хтось це змішав і випек, щоб показати гданцям, що, за повідомленнями з окупованих Олешок, місцеві жителі їли сьогодні.
Меню від Олешека
Захід «Світло надії для Олешка» відбувся у неділю, 27 вересня, біля фонтану Нептуна. Його організувала асоціація «З'єднані Гданськ / Об'єднані Гданськ». «Залишкове» печиво мало слугувати одночасно реквізитом і аргументом. Йому бракує смаку, і саме таким воно і мало бути. За словами організаторів, це єдина їжа, що залишилася в місті та навколишній громаді. Фотографії з заходу підтверджують це: перед натовпом ставлять стілець, зверху — печиво, і ніхто не намагається його прикрасити.
Шістдесят людей і голос консульства
З’явилося близько шістдесяти людей. Небагато для міста такого розміру. Але вони вийшли на вулиці через проблему, про яку важко знайти більше, ніж коротку згадку в польських ЗМІ.
Від імені Генерального консула України в Гданську Світлани Криси виступив Максим Сидорчук з консульства. Консульство описало акцію на своєму вебсайті, а Укрінформ також опублікував звіт. У заяві було виділено кілька факторів: понад 2000 людей в Олешках перебувають «в гуманітарній пастці». Останній продуктовий магазин там припинив регулярну роботу в січні 2026 року, інфраструктура зруйнована, дороги заміновані, а подорожі цивільним транспортом становлять загрозу для життя. Організатори звернулися до ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших гуманітарних організацій з проханням надати доступ до міста та безпечну добровільну евакуацію цивільного населення. Вони також подякували українським захисникам, які, незважаючи на ризики, доставляють продукти харчування мешканцям, хоча, як зазначається, необхідний безперервний та безперебійний доступ.
Що відомо про родину Олезьких?
До війни в Олешках проживало приблизно 24 000 осіб. Сьогодні, за словами міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, залишилося близько 2 000 осіб, зокрема 50 дітей (Укрінформ). Щодо цифр існує певна плутанина. За оцінками, саме місто налічує близько 2 000 осіб, але в усій громаді може бути близько 6 000. Деякі ЗМІ називають останню цифру населенням міста, тоді як інші джерела вказують на понад 6 000 осіб та близько 200 дітей (TVP Info) або 6 000 осіб та 180 дітей (Укрінформ, посилаючись на законну українську владу).
Хронологія, складена українськими ЗМІ, виглядає так: у січні закривається останній магазин. Останні поставки продуктів харчування прибувають наприкінці травня (TVP Info). 1 вересня російські війська, як повідомляється, обстріляли чотири автомобілі добровольців (Babel). 11 вересня волонтерка Соболєва говорить про «справжній голод», а 20 вересня Українська рада церков просить допомоги у Папи Льва XIV та ООН (Espreso). Бабель додає, що очікується, що інші міста регіону, включаючи Голу Пристань та Стару Збур'ївку, також будуть піддані гуманітарній блокаді.
Голоси з міста
Найпереконливіші фрагменти цієї історії походять від людей, які контактували з Олешками. Журналіст Олег Батурін, посилаючись на розповіді місцевих жителів, розповідає про випадки голоду. Люди готують портулак і бояться виходити з дому. Самі мешканці заперечують чутки про поїдання собак та щурів, але визнають, що ситуація може відрізнятися залежно від району (Укрінформ, ZMINA, 24 канал).
У репортажі BBC, на який цитує ТСН, цитується мешканка на прізвисько Галя: «Один прийом їжі на день: помідорний або медовий пиріг». У тому ж репортажі також зазначається, що окупаційна влада забороняє поховання цивільних осіб, які загинули від безпілотників або мін, через що тіла лежать на вулицях з грудня.
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець каже, що цивільні особи не можуть самостійно виїхати, оскільки дороги заміновані, а ті, хто намагався втекти, гинуть (24 канал). Сибіга йде далі, стверджуючи, що російські дрони FPV полюють на людей на вулицях (Укрінформ). Швейцарська телекомпанія SRF описує Олешки як прифронтове місто, де близько 2000 людей опинилися в пастці. Автор також аналізує, чи може Росія використовувати цивільних осіб як «живий щит». Щоденна газета «Дзеркало тижня» (ZN.UA) пише, що українські дрони скинули близько чотирьох тонн допомоги, але один мешканець отримав лише пляшку олії та кілограм борошна.
Важливо чітко розуміти: майже вся ця інформація надходить з української сторони або з джерел, отриманих українськими журналістами. Незалежно перевірити її на місці неможливо.
Світ чує, але нічого не змінюється
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О'Флаерті закликав до негайного локального припинення вогню, забезпечення гуманітарного доступу та безпечної евакуації цивільного населення. Він нагадав, що, як окупаційна держава, Росія відповідає за забезпечення продовольством та медичною допомогою (Укрінформ). Лубінець стверджує, що з Росією узгоджено «чіткий алгоритм» евакуації, а Червоний Хрест заявив про свою готовність, але Москва довго відмовляється це підтверджувати (Kyiv Post). ZMINA пише, що Росія відхилила всі українські пропозиції щодо тимчасового припинення вогню під час евакуації. Лубінець називає реакцію міжнародної спільноти «абсолютно неефективною» (24 Kanal).
Російська сторона розповідає іншу історію. Речник Кремля Дмитро Пєсков звинувачує Україну в труднощах із постачанням обстрілів та атак безпілотників, заперечуючи відповідальність Росії (Kyiv Post). Російський «губернатор» Херсонської області Володимир Сальдо відмовився надати кількість мирних жителів, назвавши таку інформацію «упередженою», і не оголосив про жодну евакуацію (Укрінформ).
Чому саме Гданськ?
У своїй заяві консульство згадало рух «Гданська солідарність» і написало, що це слово має особливу силу в цьому місті. Ніхто в «Нептуні» не вдавав, що шістдесят людей змінять хід війни. Але вони вийшли, встановили табуретку з печивом з трави та голосно сказали, що в Олешках є люди. Організатори просять зробити те, що може зробити кожен: поширювати інформацію про Олешки, підтримувати гуманітарні ініціативи та не залишатися байдужими.
Репортер і громадський активіст. В роках 2024-2026 керував комісією промоції в Молодіжній Раді Міста Ґданська 7 скликання. Діяч у сфері міжкультурної інтеграції в Помор’ї.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар