Похорон батька в Україні, хвора дитина за кордоном, весілля сестри — для тисяч людей, які легально живуть і працюють у Польщі, усе це може роками залишатися недосяжним. Не через заборону, а через чергу. Закон дає воєводі 60 днів на рішення щодо дозволу на тимчасове перебування. Насправді навіть у найшвидшому воєводстві в середньому чекають 242 дні, а в Сілезькому — 658.
Поки триває провадження, іноземець перебуває в Польщі легально, але замість карти побиту (прим. ред.: пластиковий документ іноземця, який разом із паспортом дозволяє подорожувати Шенгенською зоною) має лише довідку про подання заяви. Ця довідка діє виключно в Польщі: вона не дозволяє виїхати за кордон і повернутися без візи. Для українських чоловіків віком 23–60 років виїзд по нову візу на практиці неможливий, бо після в’їзду в Україну, де триває мобілізація, вони, як правило, не можуть знову її залишити.
Що очікування на карту побиту означає в повсякденному житті? Людина працює, сплачує податки, за розгляд заяви вносить 340 злотих гербового збору і ще 100 злотих за саму карту — за кожного члена родини, також за дитину. А потім місяцями, часто роками, не може поїхати до батьків на свята, у відрядження до сусідньої країни чи на родинну урочистість. Ініціатива Głos Migranta, яка зібрала понад 1,2 тис. офіційних документів на цю тему, описує також інші наслідки: проблеми з банківським рахунком, коли попередній документ втрачає чинність, і з підписанням договорів.
Шкалу показують дані самого Міністерства внутрішніх справ і адміністрації з відповіді на депутатську інтерпеляцію № 18089. У 15 із 16 воєводств сьогодні чекають довше, ніж у 2023 році. Лише на Мазовші 738 осіб отримали рішення після понад двох років очікування. І це лише завершені справи — тих, хто досі чекає, у статистиці ще немає.
Черга не розрізняє «своїх» і «чужих». Ті самі правила стосуються українців і білорусів, студентів і науковців, а також осіб польського походження з Картою поляка, які повертаються до країни й подаються на постійне проживання.
МВСіА пояснює, що заяв значно більше — з 361 тис. у 2021 році до 508 тис. у 2025 році, а дві третини сьогодні подають громадяни України. Частину затримок міністерство пов’язує з додатковими перевірками для забезпечення безпеки держави.
Чому держава, яка роками знає про проблему, і далі змушує людей чекати?
Після початку повномасштабної війни Польща вдалася до надзвичайного рішення. Ст. 100d закону про допомогу громадянам України зупиняє перебіг строків, у які воєвода має розглянути справу про перебування, і позбавляє наслідків скаргу на зволікання. Норма мала бути тимчасовою, але її дію вже кілька разів продовжували — нині до 4 березня 2027 року.
У травні 2025 року Верховний адміністративний суд визнав, що понад два роки — достатньо часу, аби держава впорядкувала роботу воєводських управлінь, і відмовився застосувати цю норму. У листі до Уповноваженого з прав людини від 30 червня 2026 року міністерство визнає, які це має наслідки:
(…) існує висока ймовірність, що воєводський адміністративний суд (…) відмовиться застосувати цю норму і розгляне скаргу без її застосування.
— МВСіА, лист до Уповноваженого з прав громадян, BMP.0790.3.7.2026(6)
Для людини в черзі це означає, що нагадування, яке закон наказує спочатку подати в установі, і далі залишиться нерозглянутим. Шанс дає лише суд — з окремою оплатою, наступними місяцями очікування і без гарантії результату.
Тим часом у черзі стоять здебільшого ті, хто [LINK WEWNĘTRZNY NW — na te słowa] працюють і сплачують податки. За оцінками Банку національного господарства, самі лише мігранти з України внесли у 2024 р. до бюджету близько 15,1 млрд злотих. Черга також не виникає через відсів «небезпечних»: у 2025 р. на 218 тис. позитивних рішень припало лише 1 837 негативних.
Уряд готує зміни. Проєкт закону UD408 передбачає, що якщо воєвода мовчить протягом 60 днів, дозвіл вважається виданим. Але лише для громадян обраних країн, які визначить уряд — за даними МВСіА українців серед них не буде. Як оцінила Гельсінська фундація з прав людини, механізм охопить «трохи понад 1 % заявників».
Редакція «Nowiny Wschodnie» надіслала запитання до МВСіА та Управління у справах іноземців щодо кадрових планів і подальшої долі ст. 100d. До моменту публікації ми не отримали відповіді. Щойно її отримаємо, доповнимо матеріал.
Черга — не вища сила. Це рішення, яке щороку ухвалюють заново.
Джерело: МВСіА, Уповноважений з прав громадян, Канцелярія Голови Ради Міністрів, Гельсінська фундація з прав людини, Głos Migranta
Історикиня, етнографка та фахівчиня із соціальних медіа. Уже багато років займається розвитком YouTube-каналів, допомагаючи експертам і компаніям будувати свою присутність в інтернеті. Проводила наукові дослідження з етнопсихології та етнопедагогіки в Галичині та Північному Причорномор’ї. Її коло наукових і професійних інтересів охоплює історію України та Європи, українсько-польські відносини, а також етнонаціональні й міжкультурні процеси.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар