ЧТ. 08 ЖОВ
КУРС $3,91 €4,38

Священник Адріан після нападу з ножем у Ярославі: «Не звинувачуйте цілий народ»

Prokuratury Okręgowej w Przemyślu
Джерело: fara tv / Окружна прокуратура в Перемишлі

Українець напав на нього, а іншого священника вбив. Отець Адріан: «Не звинувачуйте народ, з якого походить нападник»

Через два дні після нападу з ножем у Ярославському абатстві перед вірянами став один із постраждалих — отець Адріан. Із помітними травмами він говорив про чоловіка, який на нього напав, про смерть отця Станіслава Збойновича та про українців. «Прощаємо», — сказав він. Також закликав не переносити вчинок одного громадянина України на цілий народ і не відповідати ненавистю на ненависть

Wesprzyj Nowiny Wschodnie
Pomóż nam rozwijać niezależne polsko-ukraińskie medium.
Wspólnie zebraliśmy
342 zł
Cel
5 000 zł
Każde wsparcie pomaga nam tworzyć rzetelne informacje i rozwijać portal.
Postaw kawę za:

Це була перша проповідь отця Адріана після подій 24 вересня.

Лише двома днями раніше на території абатства сестер-бенедиктинок у Ярославі 31-річний громадянин України напав з ножем на п’ятьох осіб. Одна з них — отець Станіслав Збойнович — помер внаслідок отриманих травм. Інформацію про громадянство затриманого та кількість постраждалих підтвердили поліція й Окружна прокуратура в Перемишлі.

Отець Адріан також був поранений. Після надання йому медичної допомоги він повернувся до абатства

Через два дні після нападу він став перед вірянами

26 вересня Ярославське абатство знову відкрили для вірян. О 17:30 розпочалася Євхаристія за упокій померлого отця Станіслава. Очолив її отець Адріан.

Священнослужитель з’явився перед вірянами з помітною пов’язкою та слідами травм на обличчі.

Від початку проповіді він не приховував, що виступ дається йому важко. Говорив про останні дні як про особливо тяжкий досвід. Водночас він звернувся до своєї віри та науки Христа — любові, яка охоплює також і ворогів.

І саме тоді пролунали одні з найсильніших слів того вечора:

«Прощаємо!»

Отець Адріан сказав це від свого імені, а також від імені пораненого отця Марека і померлого отця Станіслава.

Він просив про молитву також за людину, яка на них напала

Священник попросив вірян молитися за отця Станіслава, за отця Марека, який перебуває в лікарні, а також за його власне одужання та повернення до обов’язків.

Але не тільки.

Він також закликав до молитви за нападника та його навернення. Як він пояснював, саме людині, яка вчинила зло, така молитва особливо потрібна.

Послання проповіді було однозначним: трагедія, що сталася в Абатстві, не повинна породжувати нову ненависть.

«Не відповідаймо злом на зло» — закликав отець Адріан.

За словами священника, відповіддю мають бути добро, любов, прощення, підтримка і взаємна повага.

«Не звинувачуйте народ, з якого походить злочинець»

Особливо важлива частина проповіді стосувалася національності затриманого.

Підозрюваний у скоєнні нападу Ігор М. є громадянином України. Однак отець Адріан, який сам є одним із постраждалих під час нападу, попросив вірян не переносити відповідальність за його вчинок на всіх українців.

«Я також хотів би вас попросити, щоб ви не звинувачували народ, з якого походить злочинець».

Священник підкреслив, що зло вчинила конкретна людина, яка має власне ім’я, життя і відповідає за свої вчинки. Це не зробили інші люди.

Саме цей фрагмент проповіді особливо сильно прозвучав після трагедії в Ярославі.

Він нагадав про українців, яким Абатство допомагало після початку війни

Отець Адріан також повернувся до подій після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Нагадав, що тоді до Абатства прибували українці, які потребували допомоги, а місцева спільнота долучалася до їхньої підтримки. Духовенство працювало інтенсивно, інколи ночами, допомагаючи людям, які опинилися в драматичній ситуації.

Отець Адріан попросив, щоб ці зусилля не були зведені нанівець учинком однієї людини.

Він при цьому послався на християнське розуміння допомоги іншій людині — учня Христа, який любить, підтримує й піклується про інших.

На завершення він звернувся із закликом до поваги до людей, які живуть разом у Ярославі, регіоні й усій Польщі, та до взаємної підтримки «як два братні народи».

Один зі священників загинув, четверо осіб дістали поранення

До нападу сталося 24 вересня близько 9:30 на території Ярославського Абатства на вул. Бенедиктинській.

Згідно з офіційним повідомленням поліції, 31-річний громадянин України поранив ножем чотирьох чоловіків і жінку. Усіх доправили до лікарні. Один із духовних осіб — о. Станіслав — помер унаслідок отриманих травм.

Ярославське Абатство згодом повідомило, що постраждали о. Станіслав, о. Марек, о. Адріан та двоє цивільних — Кшиштоф і Ева.

Підозрюваного затримали на місці.

«Прощаємо»

Перша проповідь о. Адріана після трагедії не була лише спогадом про вбитого священника.

Священник, який сам був поранений нападником, за два дні потому став перед вірянами й попросив, щоб вони не відповідали ненавистю, не звинувачували українців у вчинку однієї людини та молилися навіть за нападника.

«Прощаємо», — сказав він.

А потім нагадав, що відповідальність за злочин несе конкретна людина, а не народ, з якого вона походить.

Це послання пролунало в місці, де лише 48 годин тому розігралася трагедія.

Публікуємо повний текст проповіді о. Адріана:

“Дорогі брати, дорогі сестри. Не приховуватиму, що для мене ця проповідь є важкою. Не приховуватиму, що цей час, який останнім часом ми переживаємо, є для мене особливо тяжким. Але одне я знаю: я є учнем Ісуса Христа. Я — учень мого Вчителя, я — учень мого Господа. А Христос навчає мене любові. Любові, яка дозволила себе розіп’яти. Любові, яка віддала життя за своїх ворогів. Такий мій Господь і Вчитель. А я — Його слуга. І ви добре знаєте, що в багатьох ситуаціях ми, священники тут, в абатстві, завжди намагалися служити з усіх сил. Як уміли, аби тільки ті, хто до нас приходить, могли піти звідси втішеними, могли отримати допомогу, могли отримати людську доброзичливість, могли отримати підтримку.”

І з цього місця, як учень Ісуса Христа, я хочу від свого імені, від імені отця Марека та від імені отця Станіслава дуже чітко сказати, що ми прощаємо! І просимо про молитву за нас. Про молитву за отця Станіслава — за спокій його душі, про здоров’я для отця Марека, який і далі бореться за життя в лікарні, а також за мене — щоб я якнайшвидше повернувся до повноти своїх обов’язків і міг тут далі вам служити.”

Але особливо прошу вас про молитву за нашого кривдника та про ласку навернення для нього. Ці слова, які я промовляю, говорю з глибини свого серця. Йому ця молитва найбільше потрібна. Бо неважливо, що сталося. Зло, яке сталося тут, у нашому абатстві, ми мусимо перемогти добром, любов’ю і прощенням. Тому прошу вас, щоб і ви пробачили, бо це також торкнулося вас усіх. І з цього місця також хочу вас попросити, щоб ви не звинувачували народ, з якого був кривдник, бо зло вчинила конкретна людина, зло вчинила конкретна особа, яка має своє ім’я, своє життя, яка відповідає за свої вчинки. Не зробили цього інші люди. Це була одна-єдина особа.”

Тому прошу вас, щоб ви не відповідали злом на зло, а любов’ю, підтримкою, розумінням і турботою. Прошу вас про повагу до людей, які живуть у нашому абатстві, у нашому місті, у нашому воєводстві та в нашій країні. Прошу вас, щоб ви взаємно поважали й підтримували одне одного як два братні народи.

Коли вибухнула війна в Україні, ви добре пам’ятаєте, що відбувалося в нашому абатстві. Що ми були відкриті для людей, які сюди приходили. Людей, які потребували допомоги, підтримки, турботи, любові, інколи просто людської, звичайної доброзичливості. І ви добре знаєте, що тут ніхто не залишився без допомоги. Ми працювали з усіх сил, часто навіть ночами, не сплячи багато годин. Тому прошу вас, щоб ця наша праця, наші зусилля і наш труд не пішли намарно. Бо, думаю, саме цього ми вас тут навчаємо — бути учнем Ісуса Христа. Учнем, який любить, який підтримує, який піклується про інших.

Тож, брати, дорогі сестри і всі ви, хто це чує, будьмо учнями Христа — учнями, які любов’ю, турботою, повагою, допомогою, доброзичливістю допомагають іншим. Неважливо, ким вони є, з якого народу походять, якої вони релігії, кольору шкіри, — але вони люди. Вони мають свою гідність, і не позбавляймо нікого гідності. Тому прошу вас: молімося одне за одного. Дбаймо одне про одного і любімо всіх тих, кого зустрінемо на дорозі нашого життя. А коли будемо бачити неправедність, коли будемо бачити, що хтось когось переслідує, не мовчімо, а зробімо зауваження, бо кожен має почуватися у нас як удома. Не лише в нашому абатстві, а в усьому нашому народі. Амінь».

Джерела: офіційні повідомлення Окружної прокуратури в Перемишлі / KPP у Ярославі та Ярославського абатства, а також виклад проповіді о. Адріана від 26 вересня 2026 р. / FAMA tv

🔴 Nowiny Wschodnie — стежте за нами. Найважливіша інформація з Польщі, України та Східної Європи.

Обговорення

Що ви думаєте про цей матеріал?

0 Коментарі

Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.

Коментарів ще немає. Ви можете розпочати обговорення.

Написати коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *