Під час дебатів «Quo Vadis Polsko?», організованих об’єднанням Rozwój Plus, колишній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький представив тверезий і позбавлений ілюзій аналіз стану польської економіки. Про складну геополітичну ситуацію, зрештою, говорив майже кожен із численно зібраних того дня учасників панелі.
Моравецький без ілюзій про Польщу та Україну. «Легко можу собі уявити, що Україна падає»
Відео з каналу Матеуша Моравецького Rozwój + Wy | Головна сцена | Матеуш Моравецький і гості
Тиждень тому я описав виступ Яна Марії Рокіти, який, по суті, задав тон усьому дискурсу. Рокіта не зустрів опору, коли висунув тезу про нагальну потребу впорядкування політичної мови та виходу з «істеризації», що паралізує державу. Інші учасники панелі — Матеуш Моравецький та ген. Раймунд Анджейчак — повністю з ним погодилися. Рокіта навіть кілька разів хвалив колишнього прем’єра, вказуючи на нього як на політика, здатного відновити запит на «серйозність політики».
Моравецький зосередився на економічних цілях, але не уникав геополітичних тем. Він поставив під сумнів широко тиражоване гасло про Польщу як «двадцяту економічну потугу світу», попередив про реальний ризик обвалу фронту в Україні та закликав негайно пов’язати потужні оборонні видатки з вітчизняною промисловістю.
Озброєння ми маємо підживлювати власною економікою
Цей останній заклик — перефразовуючи класика — «очевидна очевидність». Аби тільки нинішні керманичі зробили з цього висновки.
Чому це так важливо? Після вересневої поразки маршал Едвард Ридз-Сміглий в еміграції пояснював питання попереднього експорту польської зброї. Перед війною Польща була бідною країною — за кожні десять зенітних гармат, відправлених на експорт, польська армія отримувала одну безкоштовно. Це була жорстка економічна необхідність. Подібно виглядає справа з нинішніми фондами та кредитами (наприклад, програмою SAFE): якщо ці кошти спрямуємо на закупівлі в польських оборонних компаніях, то значна частина грошей повернеться до бюджету у вигляді податків із прибутку та праці. Ба більше, компанії отримають імпульс розвитку, який змусить інвестувати в нові виробничі лінії, технології, а також у дослідження та розробки.
Багаторічні державні замовлення дають польському оборонному сектору стабілізацію та впевненість у доходах на десятиліття вперед. За такого часовго горизонту можна безпечно масштабувати бізнес. Завдяки рішенням уряду Моравецького багато польських конструкцій пройшли практичне випробування на полях битв в Україні. Це озброєння себе виправдало, а виробники отримали найцінніше, чого не здобудеш на жодному полігоні, — зворотний зв’язок, щедро окроплений кров’ю та солдатським потом. Перевірене в бою озброєння сьогодні шукає весь світ, а польські компанії мають повні портфелі замовлень.
Міф про 20-ту економіку світу. «Намір за силами»
У польських публічних дебатах роками, мов мантра, повертається формулювання, що Польща стала 20-ю економікою світу. Ці слова прозвучали на початку панелі з уст ген. Раймунда Анджейчака та Яна Рокіти, а також у попередніх дискусіях. Моравецький відреагував на ці заяви виразним скептицизмом:
— Міряймо сили на наміри, але також і намір за силами. Пам’ятаймо, де ми насправді є — твердо сказав колишній прем’єр.
Моравецький нагадав, що місце в першій двадцятці за сукупним ВВП випливає головно з чисельності польського суспільства, а не з реальної капітальної потуги. Показники per capita значно менш вражаючі: за номінальним ВВП на душу населення Польща посідає лише близько 44-го місця у світі. Натомість за сукупним багатством на громадянина (wealth per capita), унікальним know-how і передовими технологіями дистанція, що відділяє нас від заможної Західної Європи, все ще залишається величезною.
Звідки ми стартували, а де ми є?
Хоч зауваження Моравецького мали повернути учасників дискусії на землю, історичний контекст показує гігантський цивілізаційний стрибок. У 1990 році номінальний ВВП на душу населення в Польщі становив лише близько 1 730 USD (що давало приблизно 75–80-те місце у світі). Сьогодні ми незрівнянно багатші — це видно хоча б за масштабом відпусткових поїздок чи необхідністю будівництва нового центрального аеропорту.
Джерело: Світовий банк — натисніть тут
Попри це Моравецький слушно зауважив, що Польща й далі перебуває в так званій моделі залежного розвитку. Наш економічний суверенітет постійно обмежується браком вітчизняного капіталу та сильною залежністю від іноземних фінансових ринків і рішень, що ухвалюються в західних столицях.
Вичерпання траєкторії та драма державних фінансів
Окрім перевірки рейтингових міфів Моравецький погодився з Рокітою, що дотеперішня модель розвитку зайшла в глухий кут. Вичерпалися обидві дотеперішні траєкторії: як ліберальна (заснована на дешевій робочій силі), так і етатистська (заснована на широкій соціальній підтримці та державних інвестиціях, яка довела бюджет до межі можливостей).
Критикуючи зростаючу бюджетну діру та державний борг за правління своїх наступників, Моравецький сформулював жорстку умову:
«Не можна протягом наступних років інвестувати 4–5% ВВП у закордонне обладнання. Або цей капітал буде залучений до польської промисловості та бізнесу, або це буде ще один глухий кут, що приведе до дуже важкого стану наших державних фінансів».
Коментар автора: Ця декларація, однак, неймовірно мене ріже. Адже Моравецький разом із клубом PiS голосував проти програми SAFE, вдаючись до риторики про «SAFE 0%», що легко спростувати простим економічним аналізом. Як видно, політична точка зору здатна швидко змінюватися. Це голосування тим дивніше, що майже 90% позики SAFE має бути витрачено в польських компаніях.
Україна: прагматична державна рація без ілюзій
Другим стрижнем висловлювання колишнього прем’єра була твереза оцінка подій на Сході та застереження щодо реального ризику колапсу України:
– Ми звикли до цієї війни. Нам здається, що розклад стабільний, а Росія слабка. Реальність інша. Я легко можу уявити, що Україна падає. Це може статися в будь-якому місяці – застерігав Моравецький.
Демократія чи виживання?
Моравецький поділив жорсткий прагматизм Рокіти: польська державна рація полягає в тому, щоб Україна за будь-яку ціну оборонялася на своїй території — незалежно від оцінки її політичного класу чи проблем із корупцією. Водночас він зізнався, що в перші тижні війни у 2022 році найбільшим страхом польської влади був не безпосередній штурм Києва, а сценарій, за якого Росія перебирає контроль над Україною політичними методами, встановлюючи там маріонетковий, проросійський уряд під прикриттям «демократичних» процедур.
Прагматизм Моравецького охопив також Білорусь. Попри засудження режиму Лукашенка колишній прем’єр заявив, що Польща має «дмухати на холодне» щодо будь-якої форми державної окремішності Мінська, адже сам факт існування незалежної Білорусі є ключовим буфером, що обмежує оперативні можливості Росії.
Висновки: Потреба нової Великої Стратегії
Виступ Матеуша Моравецького можна підсумувати як заклик відмовитися від політичної істерії на користь мови серйозності (про мову серйозності говорив Рокіта). Якщо подивитися на напрям, у який звернула частина правих, згуртована довкола конфліктної риторики, не дивує спроба зламати цю схему групою, що шукає більш змістовного напряму. Стратегія, про яку говорили учасники панелі, була б неможливою в умовах крайньої поляризації.
Останні місяці принесли потужні збитки, завдані згаданою в дебаті «істеризацією». Майже весь політичний клас дав себе втягнути в підлий забіг за те, «хто менше допоміг Україні». Розмови про передачу Києву «металобрухту» — це не лише неправда, а й удар по польській рації стану. Ми передали справну техніку, завдяки якій українці, як стверджує військовий аналітик Ярослав Вольський, укомплектували щонайменше 8 повних бригад. Це зміцнювало нашу позицію лідера в Європі — позицію, яку політики самі вирішили демонтувати. І зробили це успішно. Російська пропаганда це обожнює.
Польща передавала більшість техніки прямо з полігонів — вона була справна, її можна було ввести в бій значно швидше, ніж зовсім нові для українців західні системи озброєння. Називання цієї техніки «брухтом» б’є по нашій гідності як донорів і дає паливо закордонній конкуренції, щоб відсунути Польщу на маргінес. Пізніше передавали техніку з заводів. Звісно, правда й те, що передавали також гранатомети старіших років випуску; частина навіть у березні 2022 потрапила до рук росіян, які зняли не надто мудрий пропагандистський ролик, у якому росіянин показує на гранатомет, кажучи, що написи українською мовою, але латинськими літерами… Мова була польська.
Однак дебати, ініційовані групою довкола Моравецького, вселяють надію. Вони показують, що є простір для конкретної дискусії — про проблеми реальні, а не уявні. Такий сильний відхід з PiS чималої групи депутатів і членів дає іншим їжу для роздумів. Ця група почувалася не в порядку, бачила, як польська політика прямує до краю прірви. Вони першими показали, що можна. Що треба. Аби решта політичної сцени змогла до неї приєднатися.
Кожному рекомендую переглянути дебати, а тим, хто не має часу, невдовзі зроблю підсумок виступу генерала Анджейчака.
Джерело фотографій, а також самих дебатів — YouTube-канал Матеуша Моравецького: Посилання на відео
