Коли поруч лунає постріл, у людини є кілька секунд на рішення: впасти на землю чи піти подивитися, що відбувається. Поліція приїде за кілька хвилин, але ці хвилини кожен переживає сам, і саме вони часто вирішують, хто виживе. Українці за роки війни виробили простий рефлекс, який у такі моменти рятує життя: спочатку впасти й сховатися, і лише потім думати, що сталося.
Польща в жалобі після суботньої стрілянини на краківському Ринку Головному, унаслідок якої загинуло шестеро людей. Як повідомляє поліція, правоохоронці обмінялися вогнем із нападником уже на третій хвилині. Після нападу в мережі з’явилися десятки записів. На деяких видно, як хтось на звук пострілів замість того, щоб сховатися, виходить із кав’ярні на вулицю і знімає, а довкола люди в паніці біжать у різні боки, бо не знають, куди тікати. На відео з українських міст під обстрілами картина інша: люди одразу падають на землю, а якщо мають кілька секунд — біжать до найближчої стіни або заглиблення місцевості й там лягають. Ракетний удар і людина з автоматом — різні загрози, але механізм реакції подібний: сховатися, а коли небезпека мине — допомогти пораненим.
Що насправді рятує життя, коли поруч лунають постріли?
18 квітня 2026 року в Києві чоловік із карабіном відкрив вогонь по перехожих, убив шістьох людей, а потім забарикадувався в супермаркеті та взяв заручників. Служба безпеки України кваліфікувала напад як терористичний акт. Після цієї трагедії українські рятувальники та місцева влада знову нагадали, як поводитися, коли поблизу хтось стріляє.
Експерт із безпеки Денис Михальченко в ефірі каналу «Kyjiw 24» пояснював, що найважливіше завдання людини під обстрілом — якнайшвидше зникнути з поля зору стрільця. Укриттям, як він казав, може бути «смітник, бордюр, дерево або автомобіль», а якщо нічого немає, то навіть невелике заглиблення місцевості, у якому можна лягти. І найголовніше: на звук пострілів треба віддалятися в протилежному напрямку, а не йти туди, щоб зняти відео.
Основи цих правил роками повторює ДСНС (прим. ред.: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, українська рятувальна служба): негайно впасти на землю, знайти найближче укриття, а за першої нагоди сховатися в під’їзді або підземному переході. Найдетальнішу інструкцію після подій у Києві підготувала військова психологиня Олена Нагорна: 12 правил поведінки під час стрілянини. Їхній зміст уміщується в трьох словах: тихо, низько, укриття. Завдання людини, підкреслює психологиня, — не контролювати ситуацію, а контролювати себе й зменшувати ризик. Ці поради однаково актуальні в Києві, Кракові чи Мельці.
Що робити, коли поруч хтось стріляє:
- Не йди перевіряти. На перший звук пострілів нахилися або ляж. Швидка реакція важливіша, ніж розуміння того, що відбувається.
- Шукай справжнє укриття. Бетон, цегла, стовп, бордюр, виступ будівлі, підземний перехід, сходова клітка. Скло, вітрина, гіпсокартон і меблі лише затуляють, але не захищають. Автомобіль також погано зупиняє кулі, а пальне може зайнятися.
- Віддаляйся від джерела звуку. Короткими перебіжками, не через відкритий простір, не в натовп і не до ліфта.
- Якщо не можеш утекти, сховайся. Сядь або ляж, заглуши телефон і вимкни вібрацію, не розмовляй, не визирай. У приміщенні зачини двері, вимкни світло, тримайся подалі від дверей і вікон. Удома: ванна кімната і підлога, бо в кімнатах небезпечні рикошети.
- Лежачи на відкритому просторі, згорнися, ногами в бік пострілів, і не вставай щонайменше п’ять хвилин після того, як усе стихне.
- З дітьми: тримай їх за руку або пригорни до себе, давай короткі, чіткі команди. Діти наслідують дорослих, тож твій спокій теж їх захищає.
- Коли приїде поліція, не біжи їй назустріч, тримай руки на видноті, без різких рухів виконуй накази.
- Коли небезпека мине, зателефонуй на 112, коротко повідом близьким, що ти в безпеці, і не поширюй неперевірену інформацію та записи з пораненими й загиблими.
Останній пункт здається дрібницею, але після Кракова болить, мабуть, найбільше. У мережі ходять відео поранених і загиблих, зняті людьми, які в той час могли допомагати, і поширювані без жодної цензури. Ніхто не думає про те, що їх можуть побачити близькі жертв. Інструкція Олени Нагорної ставить це в один ряд з іншими небезпечними помилками: не знімати, не дивитися, не повертатися по речі.
Друга половина відповіді — це допомога пораненим. Перш ніж приїде швидка, а в Кракові медики були на місці вже на четвертій хвилині, життя може врятувати хтось, хто стоїть поруч і знає, як зупинити кровотечу. За сильної кровотечі важлива кожна хвилина, і жодна інструкція в телефоні не замінить навичок, відпрацьованих власними руками. Курс першої допомоги — це кілька годин, які одного дня можуть дати комусь шанс дочекатися приїзду рятувальників. Такі знання здаються непотрібними рівно до тієї миті, коли стають єдиною річчю, що має значення.
Ніхто не обирає, де він опиниться, коли пролунає постріл. Але кожен може обрати, що зробить у першу секунду.
Джерело: Поліція, ДСНС України
Історикиня, етнографка та фахівчиня із соціальних медіа. Уже багато років займається розвитком YouTube-каналів, допомагаючи експертам і компаніям будувати свою присутність в інтернеті. Проводила наукові дослідження з етнопсихології та етнопедагогіки в Галичині та Північному Причорномор’ї. Її коло наукових і професійних інтересів охоплює історію України та Європи, українсько-польські відносини, а також етнонаціональні й міжкультурні процеси.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар