Як штучний інтелект, маніпульовані зображення та дезінформація використовують реальні суспільні й історичні суперечки
У 2026 році в польському інтернет-просторі з’явилися записи, згенеровані штучним інтелектом, які зображали вигаданих польських солдатів, що звинувачували українців у невдячності. За кілька місяців потому поширювали також сфальсифіковане зображення, приписуване іранському державному телебаченню, яке натякало на загрозу ракетного удару по європейських містах. Обидва випадки показують, як легко використати реальну суспільну та геополітичну напругу для поширення неправдивої інформації.
Він у польському мундирі, з серйозним виразом обличчя і рішучою думкою про українців. Йому бракує лише одного: його не існує.
Хто стоїть за цими відео? Чого ми не знаємо
Влітку 2026 року в мережі циркулювали записи, що нагадували вуличні інтерв’ю. «Солдати» закидали українцям невдячність і приписували біженцям зростання злочинності. Персонажів і висловлювання згенерували за допомогою штучного інтелекту. Відео публікували на YouTube, TikTok, Facebook та Instagram. Про них попереджали український Центр протидії дезінформації та польські редакції. (PAP – У мережі поширюються записи, що показують згенерованих ШІ «польських солдатів», 21.07.2026; Demagog – Голос польських солдатів? Насправді це ШІ на службі Кремля, 15.07.2026).
Однак виявлення фальшивого запису не розкриває, хто його замовив, профінансував і поширив. Розпізнавання маніпуляції не доводить авторства.
Demagog оцінює ці матеріали як елемент дій, що служать інтересам Кремля. Однак це не означає, що встановлено особу конкретних авторів або замовників записів. Операція «Матрьошка» показує, як цей механізм працює на практиці. (Demagog – Фальшиві акаунти, неіснуючі статті та російські зв’язки: як працює операція «Матрьошка»). Інструменти штучного інтелекту пришвидшують виробництво контенту, але самі по собі не розкривають особу їхніх авторів.
Це не поодинокий випадок: фальшиві медіа та дипфейки
Сфабрикований матеріал, що видавав себе за Euronews, зберіг оформлення справжнього репортажу, але голос журналістки замінили AI-записом, який без доказів звинувачував українського біженця у пожежі в Crans-Montana. Той самий проросійський канал у Telegram поширював фальшивий матеріал із логотипом BBC про нібито зникнення українок. Це було підроблення під достовірність відомих редакцій, а не публікації цих редакцій. (Euronews, 16.01.2026 – Голоси журналістів Euronews використані у фальшивих антиукраїнських записах).
Маніпульовані записи з американськими акторами показували їх так, ніби вони закликали Європу змусити Зеленського прийняти угоду на умовах Росії. Дослідники вказали на подібність до методів «Матрьошки»: анонімні, нові акаунти публікували майже ідентичні повідомлення за короткий час. Немає доказів, що актори справді сказали ці слова. (Euronews, 24.02.2026 – Deepfake-відео, що використовуються проти України та ЄС).
AFP проаналізувало понад 70 акаунтів, що поширювали гіперреалістичні записи нібито українських солдатів, які плакали, здавалися або розповідали про примусову мобілізацію. EEAS описує операцію Overload, також відому як «Матрьошка», як пов’язану з Росією мережу, що використовує видавання себе за медіа та маніпульовані матеріали. Це не означає, що кожне відео можна приписати конкретній службі. (GADMO / AFP – Плаксиві солдати, нібито дезертирства: як відео ШІ викривляють картину війни в Україні; EEAS – Звіт про загрози FIMI, березень 2026).
Фальшива погроза, приписана іранському телебаченню
4 листопада 2026 року в соціальних мережах почали поширюватися скриншоти, нібито з програми іранського державного телеканалу IRINN. На них була показана мапа Європи з позначеними Києвом, Львовом і Одесою та підписом, що натякав, ніби іранські ракети можуть досягти Європи. У пізніших польських публікаціях також звертали увагу на позначення Ряшева. Однак Український центр протидії дезінформації встановив, що поширюваний скриншот був підроблений, а оригінальна трансляція не містила інформації про можливі удари по українських містах. Подробиці описали RBC-Ukraine, Hromadske Radio та польський портал o2.pl. (RBC-Ukraine; Hromadske Radio; o2.pl – Ряшів — ціль Ірану? «Мапа» розійшлася мережею).
Цей випадок показує, як легко використати геополітичну напругу та реальні суспільні побоювання для створення хибного образу загрози. Достатньо сфабрикованого кадру, приписати його державному телебаченню та швидко поширити в соціальних мережах.
Поширюваний матеріал подавався як доказ офіційної погрози, перш ніж його автентичність була поставлена під сумнів українським Центром протидії дезінформації. Це не доказ іранських військових намірів, а приклад маніпуляції, що використовує образ Ірану.
Волинь: справжня пам’ять, вразливість до маніпуляції
Волинський злочин є частиною справжньої та болісної історії.
Польща має право вимагати правди, ексгумацій і гідного вшанування жертв.
Саме тому пам’ять про ці події може використовуватися в дезінформаційних операціях. Критика рішень української влади не є автоматично проросійською; можна захищати історичну правду й водночас відкидати непідтверджені матеріали.
Чи кожна критика України є дезінформацією?
Антиукраїнські настрої мають також внутрішні джерела: суспільну напругу, політичні рішення, економічні побоювання та втому від війни. Критика політики Києва, виплат чи правил торгівлі сама по собі не є дезінформацією.
Моя перспектива як іранця, що живе в Польщі, випливає з досвіду життя в країні, де політичний меседж здатен привласнювати собі суспільну дискусію. Я знаю, як легко критику подають як зраду, а запитання — як дію ворога. Я не порівнюю Польщу з Іраном — ситуації різні. Однак я бачу спільну небезпеку: втрата довіри до медіа, інституцій та інших людей служить тим, хто хоче посварити суспільство.
Польща має право дискутувати про допомогу Україні та історію Волині; українці мають право не погоджуватися з польською оцінкою. Ці відмінності не можна прикривати фальшивими записами. Патріотизм для мене також означає захист правди, навіть коли вона незручна для власного табору.
Перш ніж повіриш і пошириш
Хто є первинним джерелом? Чи можна встановити, хто опублікував матеріал першим, чи ми знаємо лише акаунти, які його тиражують?
Що підтверджує автентичність? Чи існує оригінальний запис, можливі для перевірки місце і дата, чи лише переконливе зображення та голос?
Чи підтверджують факти незалежні джерела? А може, всі повторюють інформацію, що походить з одного анонімного акаунта?
Чи є докази координації? Ідентичні дописи та раптове зростання кількості публікацій можуть бути попереджувальним сигналом, але самі по собі не доводять участі іноземної держави.
Що насправді встановили фактчекери? Чи довели вони підробку, чи також встановили її автора? Це дві різні речі.
У цій статті визначення «підтверджено» стосується інформації, описаної вказаними редакціями, інституціями або командами фактчекінгу. Висновки щодо можливих суспільних наслідків і цілей операцій є моєю думкою та інтерпретацією. Там, де джерела не встановлюють виконавця конкретного матеріалу, я не приписую його категорично жодній державі чи службам.
Можлива мета: втрата довіри
Росія не створила всіх польсько-українських суперечок, і не кожна антиукраїнська публікація є її операцією. Однак задокументовані інформаційні дії використовують наявні напруження, щоб послаблювати співпрацю обох держав. Захист не повинен полягати в забороні критики, а в розрізненні реальної проблеми та сфабрикованого доказу. Джерела: PISM – Escalating the Polish-Ukrainian dispute: Russia’s operational objective in Poland, 24.08.2026; Reuters – Russia exploits Poland-Ukraine dispute to step up disinformation campaign, 14.08.2026.
Польща й Україна не зобов’язані погоджуватися в питаннях історії чи політики. Однак вони мають розпізнавати момент, коли хтось намагається перетворити ці відмінності на інструмент ворожого впливу.
Фальшивий солдат може зникнути з платформи. Недовіра залишається надовше.
Іранський дослідник та аналітик, який спеціалізується на геополітиці Близького Сходу, політиці Ірану та міжнародній безпеці. Публікував матеріали, присвячені іранській ядерній програмі та ірансько-російській співпраці, зокрема на порталі BiznesAlert.
Має ступінь Master of Business Administration (MBA). Протягом п’яти років навчався в докторантурі за напрямами економіки, фінансів та управління в Краківському економічному університеті.
У Східних Новинах аналізує міжнародні політичні та економічні процеси, збройні конфлікти й суперництво великих держав, приділяючи особливу увагу їхньому впливу на безпеку Польщі, України та Європи. У своїх публікаціях поєднує знання реалій Близького Сходу з економічною та стратегічною перспективами.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар