17 жовтня у Вроцлаві ми дізнаємося лауреата Angelusa, тобто Літературної премії Центральної Європи. У фінальній сімці опинилися дві книжки авторів з України. Це добрий момент, щоб запитати, яких українських письменників поляки знають найкраще і звідки ця популярність. Із семи фінальних книжок дві написали письменниця і письменник з України: Юлія Ілуха та Сергій Жадан. Під час гала-концерту з гуртом Karbido виступить Юрій Андрухович, перший лауреат Angelusa 2006 року.
Спершу — критерій, адже кожен рейтинг вартий стільки, скільки вартий його метод. Порівнюваних, відкритих даних про продажі перекладів у Польщі бракує, тому ми не рахуємо примірники. Точкою відліку є дві вимірювані речі: вердикти журі Angelusa та голос читачів у супровідному плебісциті. Цей метод збігається з думками дослідників. Як зауважив Nowy Napis, на польському ринку особливою популярністю користуються два імені: Сергій Жадан і Оксана Забужко. Обоє є в нашому переліку.
Кілька слів про саму премію. Angelus присуджується щороку за найкращу прозову книжку, опубліковану польською мовою в попередньому році. Її можуть здобути як польські автори, так і письменники з інших країн регіону, чиї книжки вийшли в польському перекладі. Подавати можна прозу живих письменників із 23 країн, а переможець отримує 150 тис. злотих. У списку лауреатів двадцяти дотеперішніх видань чотири статуетки дісталися авторам з України. Це робить Україну країною, яку найчастіше відзначали в історії Angelus.
1. Юрій Андрухович. Народився 1960 року в Станіславові, нинішньому Івано-Франківську, де мешкає й досі. Поет, прозаїк, співак, есеїст і перекладач. У 1985 році разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, тобто Бурлеск–Балаган–Буфонада. Ця назва добре передає його стиль: карнавал, гротеск і іронію, під якими приховуються дуже серйозні питання. Андрухович пише про те, що означає жити «поміж» Сходом і Заходом, історією та сучасністю, про пам’ять і ідентичність Центральної Європи. Його «Московіада» вже після першого видання була визнана як один із найвлучніших образів імперської Росії та східного блоку на стадії розпаду. Польською вийшли всі його романи, головно у Видавництві Czarne: «Рекреації», «Московіада», «Перверсія», «Дванадцять кіл» і «Таємниця». Також видано збірки есеїв, зокрема «Erz-herz-perc» і «Остання територія. Есеї про Україну». Його зв’язки з Польщею мають двосторонній характер. Він перекладав українською поезію Чеслава Мілоша, «Сучасний сонник» Тадеуша Конвіцького та «Цинамонові крамниці» Бруно Шульца. У 2005 році розпочав постійну співпрацю з вроцлавським гуртом Karbido, унаслідок якої з’явилося п’ять альбомів. Також записав платівку «Andruchoid» з музикою Миколая Тшаски, Войтека Мазолевського та Маця Мореттті.
2. Оксана Забужко. Року народження 1960, родом із Луцька, мешкає в Києві. Авторка понад двадцяти книжок: поезії, прози, есеїстики та філософії. Викладала, зокрема, в університетах США. У своїх текстах досліджує українську культуру і розкриває її європейський контекст. Її постійні теми — пам’ять, місце жінок в історії та імперські амбіції Росії. Дебютний роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996) називають першим українським феміністичним маніфестом. Відзначене премією «Ангелус» «Музей покинутих секретів» — монументальна сага, історичний і кримінальний роман водночас. У ньому ми простежуємо долі трьох жінок протягом 60 років української історії. Швейцарська газета «Tages-Anzeiger» у 2020 році визнала його одним із двадцяти найважливіших романів XXI століття. Польською також вийшли збірка оповідань «Сестро, сестро», есеї «Планета Полин» та «Найдовша подорож» у перекладі Катажини Котинської. Із Польщею її також пов’язала книжка-інтерв’ю «Український палімпсест», тобто розмова з Ізабеллою Хрублінською 2013 року. Забужко розповідає в ній, зокрема, про своє особисте сприйняття польської культури. Символічною є й дата: 23 лютого 2022 року вона приїхала з коротким візитом до Варшави, а в день інвазії стала «письменницею в дорозі».
3. Сергій Жадан. Народився 1974 року, у Старобільську Луганської області, багато років пов’язаний із Харковом. Закінчив українську та німецьку філологію, а докторську дисертацію присвятив українському футуризму. Він поет, прозаїк і вокаліст ска-панк-гурту «Жадан і Пси». Його стиль характеризується «брудним» реалізмом, чорним гумором і незвичайною мелодійністю мови. Пише про східну Україну, Харків і Донбас, про покоління, що дорослішало в хаосі 90-х, а від 2014 року — насамперед про війну та людей, які живуть поруч із нею. У 2015 році отримав «Ангелуса» за «Месопотамію». Польською вийшли поетичні збірки «Історія культури початку століття», «Дрогобич», «Ефіопія» та «Антена». Вийшли також романи — від «Big Mac» і «Depeche Mode» до «Ворошиловграда», «Месопотамії» та «Інтернату», а також хроніка воєнного Харкова «У місті війна», збірка оповідань «Арабески» і поетичний щоденник «Скрипниківка». Із Польщею його пов’язує також власний досвід. Він був стипендіатом програми «Gaude Polonia» Міністра культури та національної спадщини, а сам перекладає, зокрема, з польської мови. Найвище академічне визнання прийшло цієї весни: 22 травня 2026 року Вроцлавський університет надав йому звання доктора honoris causa. Урочистість відбулася в Аулі Леопольдина під час міжнародної конференції «Майбутнє вже тут. Польща – Україна – Європа». Разом зі званням письменник отримав щойно видану монографію «Сергій Жадан: конкістадор нової України» під редакцією проф. Агнешки Матусяк-Бакули та д-ра габ. Матеуша Свєтліцького. Університет підкреслював, що його творчість була неодноразово обговорювана у бакалаврських, магістерських і докторських роботах його студентів. У 2022 році польські літературознавці також висунули його кандидатуру на Нобелівську премію з літератури. Від червня 2024 року Жадан служить у Національній гвардії України, у батальйоні «Хартія».
4. Катерина Бабкіна. Року народження 1985, народилася в Івано-Франківську, випускниця факультету журналістики Київського університету. Це найуніверсальніша постать у добірці: прозаїкиня, поетка, сценаристка, колумністка і перекладачка, авторка театральної п’єси та книжок для дітей. Її спеціалізація — поєднання інтимних, родинних мікроісторій із великою, часто жорстокою історією Центрально-Східної Європи. Її вірші торкаються фундаментальних тем, але позірна легкість і характерний ритм вводять читача в оману. Польською, у люблінському видавництві Warsztaty Kultury та в перекладах Богдана Задури, вийшли збірка оповідань «Щасливі голі люди» (2017), роман «Соня» (2018) і відзначена премією Angelus книжка «Ніхто так не танцював, як мій дідусь». Також видано том віршів «Не болить» (2023) і дитячу книжку «Шапочка і кит» (2024). «Не болить» — перша поетична книжка Бабкіної, видана польською. Зокрема, до неї увійшли вірші, написані після того, як авторка залишила Київ, який бомбили, у лютому 2022 року. У 2023 році вона була однією з авторок, представлених на Варшавських міжнародних книжкових ярмарках, де Україна була почесним гостем.
5. Юлія Ілуха. Нове ім’я, з яким польські читачі лише познайомляться. Українська поетеса, прозаїкиня та журналістка з Харківщини, від початку війни у 2014 році — активна волонтерка. Вона курує проєкт «Там, де дім», який підтримує реабілітацію українських ветеранів через мистецтво. Її «Мої жінки» — це короткі новели про жінок, яких торкнулася війна. У передмові підкреслено, що їхні героїні — не пригнічені жертви, а люди, сповнені гніву та сили. Збірка здобула у 2023 році International Chapbook Prize американського журналу «128 LIT», а у 2024 році — звання «Книга року BBC» в Україні. Польське видання вийшло у вроцлавському Колегіумі Східної Європи в перекладі Катажини Фішер, випускниці польської та української філології Університету імені Адама Міцкевича в Познані. Уже за рік після прем’єри книжка потрапила до фінальної сімки Angelus.
Чому польські читачі беруться за українські книжки?
Відповідь починається з людей, чиїх прізвищ зазвичай немає на обкладинках: перекладачів і видавців. Nowy Napis називає Богдана Задуру, у перекладах якого лише у 2022 році було видано щонайменше вісім книжок, а також Анету Камінську та Міхала Петрика, перекладача Жадана. Уже багато років працюють і видавництва, які послідовно будують цю полицю. Kultura Liberalna серед них називає Фундацію «Пограниччя», Колегіум Східної Європи, Czarne, Warstwy та Warsztaty Kultury із серією Wschodni Express. Свою роль відіграє також польська держава. У межах програми «Gaude Polonia» з 2003 року призначено понад 1010 стипендій, з яких майже три чверті отримали митці з України. Тож те, що українці здобувають польську нагороду, значною мірою є успіхом польського літературного середовища.
Літературне серце Центральної Європи цього року б’ється на сході — Андрій Хаданович, голова журі Премії Angelus 2026
Іншим чинником є час. Звіт Національної бібліотеки зафіксував, що у 2022 році зросла кількість публікацій із художньої літератури, перекладених з української мови або присвячених Україні. Kultura Liberalna пов’язує це зростання з більшим інтересом читачів і програмами підтримки, такими як Translate Ukraine. Однак війна не створила цю літературу в Польщі, а лише підсилила її. Підґрунтя підготували понад тридцять років роботи, першим видимим плодом якої став Angelus для Андруховича, присуджений за шістнадцять років до повномасштабного вторгнення.
Найцікавіше, однак, те, що рух уже відбувається в обидва боки. Український поет Ivan Davydenko отримав Silesiusa в категорії «дебют року» за вірші, написані польською, а Юрій Завадський був номінований цього року на Nike за свою другу книжку, написану польською мовою. Українські автори перестають бути в Польщі лише гостями перекладу й стають частиною польської літератури.
Хто переможе 17 жовтня, дізнаємося у Вроцлаві. Незалежно від вердикту вже одне сталося: поляки читають своїх сусідів не з обов’язку, а за власним вибором.
Найкращі мости будують перекладачі. Слово за словом.
Джерело: Nowiny Wschodnie / Nagroda Angelus / Wrocławski Dom Literatury / Nowy Napis / Kultura Liberalna / Biblioteka Narodowa / Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego / Uniwersytet Wrocławski / Rynek Książki / Booklips / Wydawnictwo Czarne / Znak / Lubimyczytać / Warsztaty Kultury / Wikipedia / Magiczny Kraków / Nasz Wybir / Dobre Książki / Empik / Allegro / Warszawskie Targi Książki / Kolegium Europy Wschodniej
Історикиня, етнографка та фахівчиня із соціальних медіа. Уже багато років займається розвитком YouTube-каналів, допомагаючи експертам і компаніям будувати свою присутність в інтернеті. Проводила наукові дослідження з етнопсихології та етнопедагогіки в Галичині та Північному Причорномор’ї. Її коло наукових і професійних інтересів охоплює історію України та Європи, українсько-польські відносини, а також етнонаціональні й міжкультурні процеси.
