Іран часто фігурує в польських ЗМІ, переважно в контексті політики та криз, тоді як його повсякденне життя, культура та історія залишаються менш відомими. Іранець, який живе в Польщі, обговорює непорозуміння щодо Ірану, відмінності між Іраном та Іраком, а також історичні зв’язки між Іраном та Польщею. Чому варто розглядати цю країну поза призмою заголовків?
Джерело: Wikimedia Commons. Автор фото: Jérémie B. Ліцензія: CC BY-SA 4.0.
Коли я кажу в Польщі, що я з Ірану, то іноді чую: «Іран дуже далеко!» Буває також, що хтось говорить про польські компанії, які здійснюють великі будівельні проекти на Близькому Сході, і після короткої розмови виявляється, що вони мають на увазі Ірак, а не Іран. Такі помилки не обов’язково навмисні. Однак вони демонструють, як легко далекі країни можуть зливатися в один образ, особливо коли наші знання про них обмежуються переважно новинами про конфлікти та політику.
Коли я пояснюю, що мав на увазі Ірак, а не Іран, деякі люди відповідають: «Це майже те саме!» Однак кордон між цими країнами розділяє не лише дві території, а й різні мови, історії та соціальний досвід.
Але чи справді сама близькість означає, що дві країни однакові? Якби ми прийняли цей аргумент, нам довелося б сказати, що між Польщею та Німеччиною немає суттєвої різниці, оскільки вони також мають лише один кордон. Звичайно, таке припущення було б неправильним.
Відмінності між Іраном та Іраком очевидні, перш за все, в мові, історії та культурі. Іран — перськомовна країна, тоді як офіційними мовами Іраку є арабська та курдська. Розуміння цих відмінностей допомагає уникнути спрощень та краще зрозуміти обидва суспільства.
Одним поширеним непорозумінням є змішування перської та арабської мов. В Ірані перська мова є офіційною, хоча також розмовляють мовами національних та регіональних меншин. Питання щодо полігамії також потребують подальшого роз’яснення: важливо розрізняти правові положення від фактичних соціальних практик.
Ці питання не обов’язково виникають зі злого наміру; вони часто виникають через обмежені знання та зображення Ірану в ЗМІ. Країну часто розглядають крізь призму політики, міжнародних новин та криз, тоді як повсякденному життю її народу, їхній культурі, традиціям та особистому досвіду приділяється набагато менше уваги. Тим часом, як і будь-яке суспільство, Іран — це набагато більше, ніж просто заголовки, що формують його імідж за кордоном.
У цій статті я хочу поговорити про Іран з іранської точки зору: про реальні відмінності між Іраном та європейськими країнами, подібності у повсякденному житті людей та історичні й культурні зв’язки між Іраном та Польщею.
Моя мета не в тому, щоб заперечувати проблеми Ірану чи ігнорувати відмінності між двома країнами. Швидше, я хочу представити більш повну картину суспільства, ідентичність та характер якого не слід зводити до кількох спільних припущень.
Іран — це не Ірак, а перська — не арабська.
Джерело: Wikimedia Commons. Фото: Євген Ісаєв (Flickr: somiz). Ліцензія: CC BY-SA 2.0. Фото обрізано.
Іран та Ірак є сусідами, але вони мають різну історію, мови та національну ідентичність. Офіційною мовою Ірану є перська, тоді як офіційними мовами Іраку є арабська та курдська. В обох країнах також є інші мови, якими розмовляють етнічні та регіональні меншини. Ці відмінності ілюструють, чому ці дві країни не слід ототожнювати.
З лінгвістичної точки зору, Іран та Польща мають віддалену спорідненість. Перська та польська мови належать до індоєвропейської мовної сім’ї, хоча й представляють різні гілки. Їхнім далеким спільним предком була праіндоєвропейська мова, походження якої вчені відносять до періоду близько 4000 року до н. е. Її особливості реконструюються шляхом порівняння словникового запасу та граматичних структур споріднених мов. Ця віддалена спорідненість служить нагадуванням про те, що історія європейських та азійських мов переплетена.. Джерело: Encyclopaedia Iranica – іранські та слов’яно-іранські мови. Джерело: Ентоні, Девід В. та Рінге, Дональд (2015), «Індоєвропейська батьківщина з лінгвістичної та археологічної перспектив», Щорічний огляд лінгвістики.
Деяка плутанина між Іраном та Іраком може випливати з історії польської економічної участі на Близькому Сході. У другій половині 20-го століття польські компанії реалізували масштабні будівельні та промислові проекти в Іраку. Одним із прикладів була участь компанії Dromex у будівництві ділянки іракського шосе № 1 між Багдадом та Басрою. За даними щоденної газети “Puls Biznesu”, ця ділянка мала приблизно 147 кілометрів завдовжки, а її будівництво коштувало приблизно 330 мільйонів доларів. Це приклад польської економічної присутності в Іраку, а не в Ірані. У другій половині 20-го століття польські компанії реалізували масштабні будівельні та промислові проекти в Іраку. Одним із найяскравіших прикладів була участь польської компанії Dromex у будівництві ділянки іракського шосе № 1 між Багдадом та Басрою. Згідно з інтерв’ю, опублікованим у щоденній діловій газеті “Puls Biznesu”, ця ділянка мала приблизно 147 кілометрів завдовжки та коштувала майже 330 мільйонів доларів.
Джерела:
Інші польські компанії також працювали в Іраку. Наприклад, Polimex-Cekop займалася монтажем промислових об’єктів та постачанням комплектних промислових установок. Тому ця діяльність не обмежувалася невеликими, окремими проектами, а була частиною ширшої економічної співпраці Польщі з Іраком.. Джерело: Puls Biznesu – «Ірак був для нас гарним ринком» Джерело: WP – «Польські компанії не прагнуть інвестувати в Ірак»
Ця історія має також складніший вимір. Контракт Dromex на будівництво частини автомагістралі було підписано у вересні 1980 року, приблизно в час початку ірано-іракської війни. Війна тривала до 1988 року. Технічне дослідження іракського шосе №1 показує, що дорога використовувалася під час війни, зокрема для руху військових конвоїв. Історія економічної співпраці між Польщею та Іраком розвивалася під час війни, яка мала величезне значення та далекосяжні наслідки для іранської нації.
Джерела:
- NBI – історія польських інвестицій у дороги
- TRID – дослідження будівництва шосе № 1 та його використання під час війни
Спільна історія, що об’єднала покоління
Джерело: Wikimedia Commons. Автор фото: Фараз Аханін. Ліцензія: CC0 1.0.
У 1942 році до Ірану прибули десятки тисяч польських біженців, евакуйованих з Радянського Союзу. Серед них були солдати армії генерала Владислава Андерса та цивільні особи, зокрема багато жінок і дітей. Іран став для них місцем притулку та відправною точкою. Ісфахан був особливо важливим центром для польських дітей, де були створені школи та дитячі садки. Це один із найважливіших розділів в історії відносин між Польщею та Іраном, пам’ять, збережена в документах, книгах та сімейних мемуарах.. Джерело: Міністерство закордонних справ Республіки Польща – евакуація поляків до Ірану в 1942 році Джерело: Меморіальний музей Голокосту США – Польські біженці в Ірані
Прикладом такої спадщини є історія Гелени Стельмах-Нікпур, польки, яка після депортації до Радянського Союзу приїхала до Ірану разом зі своєю матір’ю в 1942 році. Її доля та переживання були описані в перськомовній книзі Мохаммеда Алі Нікпура «Az Warszo ta Teheran» («Від Варшави до Тегерана»), опублікованій у 2009 році. Для польських читачів знайомство з такими історіями дозволяє їм поглянути на Іран з іншої точки зору — крізь призму спільних спогадів, людської солідарності та історичних зв’язків.. Джерело: цифрова версія книги «Az Warszo ta Tehran»
Джерело: Мохаммад Алі Нікпур, «З Варшави до Тегерана» (Az Warszo ta Tehran), перше видання, 2009, цифрова версія книги (PDF).
Додаткові джерела:
- Міністерство закордонних справ Республіки Польща – Іран
- Меморіальний музей Голокосту США – польські біженці в Ірані під час Другої світової війни
Полігамія в Ірані – різниця між законом і соціальною реальністю
Джерело: Agence France-Presse (AFP) / Getty Images. Фото Атти Кенаре.
Мене іноді запитують, чи мають іранські чоловіки кілька дружин. Полігамія має довгу історію на Близькому Сході та існувала в різних суспільствах ще до появи ісламу. В ісламі чоловікові дозволено мати до чотирьох дружин за умови справедливого ставлення до кожної. Однак сам факт того, що це релігійна та юридична можливість, не означає, що цей тип шлюбу є універсальним.
У сучасному Ірані закон дозволяє полігамію за певних умов, а також визнає тимчасові шлюби (сігех). Однак це не означає, що полігамія є поширеною практикою. Згідно зі звітом Дослідницького центру Pew за 2020 рік, менше 1% мусульманських чоловіків в Ірані, Афганістані, Пакистані, Бангладеш та Єгипті жили в домогосподарствах з більш ніж однією дружиною. Ці дані стосуються вищезгаданих країн разом узятих, а не лише Ірану. Важливо, що дослідження зосереджене на співжиття, тому воно не обов’язково охоплює всі шлюби, в яких дружини живуть окремо. Тому юридичну допустимість полігамії не слід плутати з її соціальною універсальністю. Джерело: Дослідницький центр П’ю – «Полігамія є рідкісним явищем у всьому світі та зустрічається переважно в кількох регіонах».
Кіно: місток між двома культурами
Кіно може допомогти нам зрозуміти суспільство, яке глядачі, можливо, ніколи не матимуть можливості відчути особисто. Іранські кінематографісти брали участь у міжнародних кінофестивалях, а деякі їхні роботи також привернули увагу в Польщі.
Наприклад, фільм «Малярія» режисера Парвіза Шахбазі здобув головний приз у міжнародному конкурсі 32-го Варшавського кінофестивалю 2016 року, відомий як Варшавський Гран-прі.. Джерело: переможці 32-го Варшавського кінофестивалю
Кінематографічні зв’язки між Іраном та Польщею виходять за рамки сучасних постановок. Втрачений реквієм Фільм режисера Хосрова Сіная розповідає історію поляків, які прибули до Ірану під час Другої світової війни. Фільм згадує спільну історію обох народів та роль кіно у збереженні історичної пам’яті. Джерело: Президент Республіки Польща – Хосров Синай та Втрачений реквієм.
Культура може бути мостом між народами. Іноді фільм, мемуари чи правдива історія пропонують більш людський погляд на суспільство, який важко зрозуміти, спираючись виключно на новини.
Іран очима іранця – знайомство з нацією поза межами заголовків газет
Я не очікую, що кожен поляк знатиме історію Ірану, так само як не кожен іранець знає історію Польщі. Природно знати менше про далекі країни, але проблема виникає, коли обмежені знання перетворюються на надмірну впевненість.
Такі непорозуміння можуть стати можливостями для діалогу та взаєморозуміння. Іноді сімейний спогад, фільм чи проста розмова можуть сказати більше, ніж десятки газетних заголовків. Для мене життя в Польщі стало можливістю поділитися власним поглядом на Іран, а також дізнатися більше про польську історію та суспільство.
Я вірю, що справжнє розуміння між культурами починається з допитливості, прислухання до досвіду інших людей та виходу за межі стереотипів, щоб відкрити історії тих, хто називає село своїм домом.
Звісно, варто наголосити, що висловлені тут думки ґрунтуються на моєму особистому досвіді життя в Польщі. Однак їх не слід сприймати як відображення досвіду всіх іранців, які проживають у країні, оскільки кожен може мати свої власні, відмінні спостереження та почуття.
Іранський дослідник та аналітик, який спеціалізується на геополітиці Близького Сходу, політиці Ірану та міжнародній безпеці. Публікував матеріали, присвячені іранській ядерній програмі та ірансько-російській співпраці, зокрема на порталі BiznesAlert.
Має ступінь Master of Business Administration (MBA). Протягом п’яти років навчався в докторантурі за напрямами економіки, фінансів та управління в Краківському економічному університеті.
У Східних Новинах аналізує міжнародні політичні та економічні процеси, збройні конфлікти й суперництво великих держав, приділяючи особливу увагу їхньому впливу на безпеку Польщі, України та Європи. У своїх публікаціях поєднує знання реалій Близького Сходу з економічною та стратегічною перспективами.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар