Варшава вже багато років є містом, у якому зустрічаються люди з різним досвідом, культурами та мовами. Останніми роками ця різноманітність стала особливо помітною — зокрема у зв’язку з припливом людей з Білорусі після протестів і репресій 2020 року та людей з України після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році. Разом зі зростанням кількості людей із досвідом міграції постає питання не лише про те, як вони функціонують у новому місці, а й про те, якою мірою саме місто створює простір, що сприяє вибудовуванню стосунків, відчуттю належності та участі в суспільному житті.
Однією з таких сфер є культура. Культурна програма Варшави на 2026 рік справляє враження як масштабами фінансування, так і кількістю організованих подій. Місто підтверджує свою позицію як один із найважливіших культурних центрів Центральної Європи, посідаючи, зокрема, 2-ге місце в престижному міжнародному рейтингу «The New York Times» — «52 Places to Go in 2026». У Варшаві відбувається понад 40 000 різноманітних подій (від концертів до майстер-класів), а найновіший звіт Варшавської обсерваторії культури «Культура всюди» вказує, що 41% мешканців Варшави вважає культуру для себе важливою, а 63% щонайменше раз на рік відвідали культурну інституцію.
Культура як безпечний простір
З 2022 року у Варшаві активно розвиваються ініціативи, що сприяють формуванню багатокультурної спільноти. Одна з них — «Школа про міграцію» — безкоштовна освітня програма фонду Strefa Wolnego Słowa для людей, які працюють у сферах культури, освіти та локальних спільнот. Учасники вчаться, як створювати ініціативи, спрямовані на інтеграцію, а також як підтримувати співпрацю між людьми з різним культурним походженням. Програма відкрита для всіх — незалежно від попереднього досвіду чи тривалості перебування в Польщі.
Варшава також є місцем, куди прибувають люди, що шукають безпеки та можливості розпочати життя наново. Серед них є люди з міграційним досвідом і дуже різними історіями — ті, хто тікає від війни, політичних переслідувань чи загроз, пов’язаних із професійною та громадською діяльністю. Одним із прикладів відповіді міста на потреби людей, які через свою діяльність не можуть безпечно продовжувати її в країні походження, є приєднання Варшави у 2023 році до міжнародної мережі ICORN як City of Refuge. Програма надає тимчасове місце перебування митцям, письменникам і журналістам, які зазнають переслідувань, даючи їм змогу не лише жити в безпеці, а й продовжувати роботу та розвивати професійні контакти.
Для частини людей із досвідом міграції, які опинилися у Варшаві внаслідок війни, переслідувань або інших загроз, культура може виконувати особливу функцію. Вона не обов’язково має бути лише способом проведення часу чи інструментом інтеграції – вона може стати простором безпеки, тяглості та відновлення професійного життя. У випадку людей, які приїжджають до Варшави як творці, що вже мають власні здобутки, це означає можливість продовжувати діяльність.
Для інших, особливо для дітей і молоді, участь у культурі може натомість стати початком вибудовування нових стосунків, розвитку власних інтересів і знаходження свого місця в новому місті.
Звіт Варшавської Обсерваторії Культури «Діти беруть участь» звертає увагу на те, що доступність культурної пропозиції для дітей з досвідом міграції залежить не лише від її фактичної наявності, а й від можливостей і умов, за яких сім’ї можуть нею користуватися. На шляху до участі в культурному житті з’являються щоденні перешкоди, зокрема фінансова ситуація сімей з досвідом міграції, мовний бар’єр, брак інформації чи труднощі з поєднанням подій із ритмом сімейного життя. Для людей, які нещодавно оселилися в Польщі, додатковим викликом може бути орієнтація в польськомовній культурній пропозиції та доступ до менших, локальних ініціатив. Однак коли така можливість з’являється, варто подивитися на культуру як на простір, у якому сама дитина може почати будувати стосунок із новим містом. Фундація для Свободи організовує у школах безкоштовні міжкультурні майстер-класи та інтеграційні екскурсії для багатокультурних класів. Такі дії допомагають дітям з досвідом міграції знайти себе в новому середовищі, а їхнім польським одноліткам — краще зрозуміти життя в багатокультурному місті.
Для молодих людей, які опинилися у Варшаві внаслідок війни, переслідувань або міграції своїх сімей, участь у культурі може означати щось більше, ніж проведення вільного часу — вона може стати способом самовираження, розвитку творчого потенціалу, налагодження стосунків і поступового знаходження власного місця в новій реальності.
Варшавські інституції культури дедалі частіше розглядають участь дітей із міграційним досвідом не як окремий напрям роботи, а як частину ширшого процесу відкривання культури до різноманіття. Ключовим стає бачити індивідуальні потреби дітей без їхньої стигматизації чи зведення до походження, а також враховувати роль родин, розвивати компетентності працівників інституцій і створювати простори, що сприяють вибудовуванню взаємин між дітьми. Такий напрям означає поступовий перехід від створення пропозиції «для мігрантів» до формування культури, яка є доступною та дружньою для людей із різним досвідом.
Що з цього отримує місто?
Інтеграція не тотожна асиміляції. Вона не полягає в тому, щоб люди з міграційним досвідом відмовилися від власної мови, культури чи попередньої ідентичності та повністю перейняли взірці приймаючого суспільства. Навпаки — добре функціонуюча інтеграція передбачає можливість зберігати власну спадщину за одночасної участі в житті нового місця. У цьому процесі культура може відігравати особливу роль: створювати простір для зустрічі, обміну досвідом і взаємного пізнання, а також давати людям із міграційним досвідом змогу розвивати власні інтереси, компетентності й творчий потенціал.
Митці та працівники культури з міграційним досвідом збагачують локальну пропозицію новими перспективами, мовами й художніми формами. Прикладом є програма Староміського будинку культури, яка підтримувала українських митців та координувала їхнє працевлаштування у варшавських інституціях культури. Завдяки цьому місто отримує нових творців і компетенції, а мешканці — доступ до нових перспектив, мов і культурних досвідів. Подібну роль відіграють білоруські культурні ініціативи — від діяльності театральних колективів, таких як Купалаўцы, до Музею Вільної Білорусі чи Білоруського дому.
Місто завдяки цьому отримує не лише активних учасників культурного життя, а й нові компетенції та мережі співпраці, більш різноманітну пропозицію, а також можливість будувати взаємини між мешканцями різних культур. Прикладом є також фестивалі та кінопокази, зокрема Літній кіноперегляд «Під спільним небом», що презентують українські, білоруські, в’єтнамські, індійські, грузинські та білоруські стрічки, які дають польській публіці змогу знайомитися з іншими досвідами й перспективами без необхідності виїжджати з міста.
Однак переваги такого підходу не обмежуються лише самими учасниками. Коли люди з досвідом міграції стають активними учасниками культурного життя, вони також співтворять місто — привносять власні історії, мови, перспективи, знання та культурні практики. Відкритість культурних інституцій до різноманіття може, отже, розширювати не лише коло їхньої аудиторії, а й саме визначення того, чим є культура міста та хто має право її співтворювати. Варшава в цьому процесі не є лише місцем, яке пропонує новим мешканцям безпеку та можливість розпочати життя заново. Вона також змінюється — стає простором, який її мешканці, незалежно від походження, спільно створюють.
Джерело: Nowiny Wschodnie / автор: Anastasiia Sabatovska
© Nowiny Wschodnie. Публікація та поширення матеріалу виключно із зазначенням автора та активного посилання на оригінальну статтю.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар