Польща будує систему захисту населення, однак саме ухвалення норм не гарантує готовності до кризи. Ключове значення мають ефективні процедури, ресурси та підготовка органів місцевого самоврядування. Цінною точкою відліку є досвід України у забезпеченні безперервності надання публічних послуг і зміцненні стійкості місцевих громад.
Зимовий вечір. У всьому місті раптово зникає електрика. Квартири швидко холонуть, карткою не розрахуватися, а телефон має дедалі менше заряду. Невідомо, як довго триватиме аварія. Ти знаєш, де шукати допомогу? Чи буде відкрите найближче місце укриття і чи підготовлена твоя громада, щоб забезпечити мешканцям базову підтримку?
Захист населення в Польщі. Що передбачає закон?
Те, як підготувати органи місцевого самоврядування до таких ситуацій, було однією з тем конференції «Самоврядування у час війни та кризи. Як скористатися українським досвідом?», яка відбулася 24 вересня 2026 року у Варшавському медичному університеті. Керівник Канцелярії Голови Ради Міністрів Ян Грабєц підкреслив, що Польща має бути готовою до найсерйозніших загроз не за кілька років, а «протягом кількох тижнів, найближчих місяців». Він також звернув увагу, що закон про захист населення і цивільну оборону потребує подальших коригувань та практичних навчань, аби його положення справді працювали.
Закон про захист населення та цивільну оборону було ухвалено 5 грудня 2024 року і він набрав чинності 1 січня 2025 року. Він визначає засади організації системи захисту населення, розподіл завдань між урядовою та самоврядною адміністрацією, а також правила попередження про загрози, евакуації та організації місць укриття. У 2026 році до положень внесли зміни, що свідчить про те, що систему й надалі розвивають і адаптують до нових викликів.
Значна частина завдань, пов’язаних із захистом населення, покладена на органи місцевого самоврядування. Саме на рівні громади потрібно спланувати, як попереджати мешканців, куди їх скеровувати в разі загрози та як організовувати допомогу людям, які не можуть самостійно подбати про свою безпеку. На практиці це означає не лише підготовку документів, а й перевірку доступності місць укриття, підготовку процедур евакуації та проведення навчань.
Експерт застерігає щодо проблем із виконанням положень
Початкова версія закону зазнала критики як щодо законодавчого процесу, так і щодо труднощів, пов’язаних із виконанням органами місцевого самоврядування нових обов’язків. Д-р габ. Давід Шешціло з факультету права та адміністрації Варшавського університету в аналізі, опублікованому Фундацією ім. Стефана Баторія, звертав увагу на те, що завершальний етап робіт над законом було пришвидшено, а публічні консультації скоротили до лише кількох днів. Як він підкреслював: «Поспіх і відсутність широкого осмислення проєкту призвели в результаті до його сумнівної законодавчої якості».
Шешчіло також вказував на труднощі, з якими можуть стикатися органи місцевого самоврядування, виконуючи нові обов’язки: «Вони отримали багато нових завдань, але регулювання щодо їх виконання приносить більше запитань, ніж відповідей». Він також звертав увагу на проблему так званого компетенційного хаосу, який може ускладнювати визначення обсягу відповідальності окремих органів і встановлення того, якими правовими інструментами вони можуть користуватися.
Однак саме ухвалення положень і забезпечення фінансування не гарантують, що система запрацює в ситуації загрози. Її ефективність визначатимуть конкретні рішення: можливість підтримувати живлення в ключових об’єктах, швидке попередження мешканців та доступність місць, де можна отримати укриття, воду й обігрів. Саме на місцевому рівні стане зрозуміло, чи працюватимуть ухвалені положення на практиці.
Вроцлав готує місця укриття для мешканців
Прикладом підготовки до кризових ситуацій є Вроцлав, який планує розвиток захисної інфраструктури з розрахунком приблизно на 400 тис. осіб. Як повідомило Пресбюро міської управи 15 вересня 2026 року, місто вже визначило 36 місць тимчасового укриття, а близько 300 наявних захисних споруд перевіряють щодо їхнього технічного стану та можливості використання. Також плануються модернізації захисних об’єктів під 14 школами. У 2025 році встановлено 15 нових сирен оповіщення, а нині триває тендер на монтаж ще 11. Місто також розробило проєкт масової евакуації із залученням транспортних засобів MPK, поїздів Kolei Dolnośląskich і водного транспорту. У разі евакуації базою мають стати 244 міські освітні заклади, у яких передбачено місця для понад 15 тис. осіб. Згідно із заявами міста, також підготовлено базові ресурси на перші 72 години кризи.
Однак саме лише позначення місць укриття на мапі не гарантує, що мешканці зможуть ними скористатися в разі загрози. У вересні 2026 року портал PrawyWroclaw.pl описав проблеми з доступом до деяких пунктів, розташованих у підвалах багатоквартирних будинків. До частини з них ведуть зачинені двері й домофони, а деякі мешканці навіть не знали, що їхні будинки були визначені як місця тимчасового укриття. Приклад Вроцлава показує, що підготовка до кризи вимагає не лише визначення місць укриття, а й забезпечення доступу до них та інформування мешканців, де вони можуть шукати допомогу.
Чого Польща може навчитися в України?
Досвід українських органів місцевого самоврядування показує, наскільки важливо бути готовими до ситуацій, коли протягом багатьох годин або днів немає електроенергії, води чи можливості нормально функціонувати державним установам. Для польських гмін особливо важливими є три питання: забезпечення аварійного електроживлення, організація локальних пунктів допомоги та співпраця органів місцевого самоврядування з мешканцями й громадськими організаціями.
Прикладом дій для підтримання базових послуг є оснащення ключових об’єктів генераторами. У межах програми U-LEAD with Europe, підтримуваної Європейським Союзом та державами-членами, від початку повномасштабного вторгнення кризову допомогу отримали 333 українські громади, яким передано понад 2400 генераторів та інше обладнання, необхідне для виконання комунальних завдань. Наступна фаза програми також передбачає розвиток компетенцій органів місцевого самоврядування у сфері енергетичної безпеки, продовольчої безпеки та управління фінансами. Для польських гмін це означає потребу визначити, які об’єкти, наприклад водозабори, медичні заклади та місця укриття, потребують аварійного живлення, як довго вони можуть функціонувати без доступу до електромережі та чи мають відповідне обладнання.
Пункти незламності в Україні. Допомога під час блекауту
Іншою сферою є організація місцевих пунктів підтримки та прихистку. Український досвід, пов’язаний із функціонуванням пунктів незламності, показує, наскільки важливими є місця, де під час тривалих перебоїв з постачанням електроенергії та опалення мешканці можуть отримати доступ до тепла, води, електрики та інформації. Практичний вимір такої допомоги показує історія Катерини, матері двох маленьких дітей, яка мешкає поблизу Борисполя. Узимку 2026 року, коли в її домі не було електрики, жінка приходила з дітьми до пункту обігріву, щоб зігрітися та зарядити електронні пристрої. Для цієї родини це місце було не лише прихистком від холоду, а й місцем, де можна було хоча б на певний час утекти від холоду й залишатися на зв’язку зі світом.
Висновок для польських органів місцевого самоврядування — необхідність забезпечити, щоб місця прихистку пропонували не лише захист від загрози, а й доступ до опалення, води, можливість зарядити телефон та актуальну інформацію. Також слід перевірити, чи можуть ними користуватися люди з інвалідністю, літні люди та батьки з малими дітьми.
Тростянець — як українське місто впоралося з кризою?
Третім важливим елементом підготовки до кризи є співпраця самоврядування з місцевими установами, громадськими організаціями та мешканцями. Це показує приклад Тростянця в Сумській області, який протягом 31 дня (з 24 лютого до 25 березня 2022 року) перебував під російською окупацією. У цей час магазини та підприємства припинили працювати, а мешканцям бракувало їжі та ліків. У школах і дитячих садках пекли хліб, який потім роздавали мешканцям.
Після звільнення одним із перших завдань було доставити харчі людям, які залишилися в місті, а потім відновити постачання води та електроенергії. Також потрібно було перевірити будівлі й дороги на наявність мін та організувати гуманітарну допомогу для мешканців. Цей досвід свідчить, що кризова готовність має охоплювати не лише адміністрацію, а й громадські організації, місцеві установи та жителів. Відбудова Тростянця не обмежувалася ремонтом будівель. Органи місцевого самоврядування також мали забезпечити мешканців житлом, відновити роботу публічних установ і організувати допомогу для людей, які поверталися до міста.
Досвід Тростянця показує, що кризова готовність має охоплювати не лише дії, які здійснюють у момент загрози, а й перші дні та тижні після її зникнення. З погляду польських органів місцевого самоврядування важливо заздалегідь визначити, які місцеві організації, підприємства та установи можуть допомогти в розподілі води й харчів, транспортуванні осіб, які потребують догляду, та в організації пунктів допомоги. Важливо, щоб кожна зі сторін знала свої завдання ще до виникнення загрози.
Як підготуватися до кризи? Що повинен знати кожен мешканець?
Готовність до кризи також залежить від індивідуальної підготовки. Чи знаємо ми, де шукати офіційні повідомлення про загрозу і де розташоване найближче місце укриття? Чи маємо вдома запас води, ліхтарик, заряджений павербанк, необхідні ліки й трохи готівки? Під час відключення електроенергії банкомати можуть перестати працювати, а оплата карткою та телефоном може бути недоступною. Варто також заздалегідь узгодити з близькими спосіб зв’язку на випадок збою мобільної мережі. Це прості приготування, які можуть мати велике значення в перші години кризи.
Польща може скористатися досвідом України, яка вже понад чотири роки функціонує в умовах повномасштабної війни. Він показує, що про ефективність захисту населення вирішують не лише норми та плани, а насамперед можливість застосувати їх на практиці: швидко попередити мешканців, забезпечити доступ до базових послуг і організувати допомогу людям, які її потребують. У кризовій ситуації важливо не лише те, чи має громада підготовлені процедури, а й те, чи знають мешканці, де шукати допомоги, і чи можуть вони реально нею скористатися. Чи готові польські органи місцевого самоврядування та мешканці до такого сценарію?
Джерело: Nowiny Wschodnie
Аспірантка Докторської школи Варшавської школи економіки (SGH), випускниця юридичного факультету та спеціальності «Міжнародні відносини». Закінчила післядипломну програму в Студії Східної Європи Варшавського університету, де досліджувала формування патріотичних настроїв як інструменту розбудови національної ідентичності в Україні після 2014 року.
Її наукова діяльність зосереджена на спротиві українських жінок під час російсько-української війни та їхній ролі у зміцненні стійкості держави й суспільства. Авторка наукових публікацій, присвячених участі українських жінок у революціях і воєнних діях, а також їхній військовій службі в Україні та окремих державах Європейського Союзу.
У Східних Новинах аналізує соціальні та політичні аспекти російсько-української війни, роль жінок у збройних конфліктах і територіальній обороні, а також питання безпеки людини. Її наукові інтереси охоплюють також національні меншини, студентське середовище та становище молодого покоління у Східній Європі в контексті історичних, соціальних і політичних трансформацій.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар