Понад сто ідентифікованих учасників, проплачені провокатори, жінки й діти в перших рядах, а позаду них — група чоловіків, підготовлених до силових дій. До цього — фейкова інформація про тортури, незаконне утримання людей і смерть людини. Так виглядав сценарій подій 2 листопада 2026 року в Петропавлівській Борщагівці під Києвом, які, за даними українських служб, могли бути заздалегідь спланованою провокацією. Чи маємо справу з поверненням тітушок і черговою операцією, наслідки якої можуть використати російські пропагандистські служби?
Протест, який не був спонтанним?
2 листопада 2026 року в Петропавлівській Борщагівці, населеному пункті, розташованому в Київській області, сталися жорсткі сутички поблизу будівлі, яку використовує українська Національна гвардія. На місці зібралася група людей, які вимагали пояснень щодо ситуації з чоловіками, що перебували всередині. У соціальних мережах дуже швидко почали з’являтися повідомлення про нібито незаконне утримання людей, тортури, а навіть смерть одного з них.
Ситуація швидко ставала дедалі напруженішою. Деякі учасники намагалися виламати ворота, руйнували огорожу й вікна, кидали різні предмети та застосовували подразнювальні засоби. Також сталися сутички з поліцією та військовослужбовцями Національної гвардії.
Спочатку події подавали як спонтанну реакцію мешканців на інформацію про нібито знущання над особами, яких утримували в будівлі. Однак уже наступного дня українська Служба безпеки повідомила, що заворушення могли бути заздалегідь підготовленою операцією.
Що насправді було в будівлі?
Пояснення щодо будівлі надав командувач Національної гвардії України, бригадний генерал Олександр Півненко. Як він повідомив, там перебувало 18 військовослужбовців. Серед них було четверо військових, які раніше самовільно залишили свої підрозділи й були знову доставлені до них.
Чотирьох військовослужбовців потім доправили до медичного закладу. За інформацією, наданою командуванням 1-го корпусу Національної гвардії «Азов», у них були травми, що потребували обстежень і лікарських консультацій. Військова влада заявила, що перевірить обставини їхнього виникнення. Це дуже важлива деталь, яка доводить, що не вся інформація про порушення була вигаданою. Стан військовослужбовців і те, як із ними поводилися, потребували з’ясування. Однак це не означає, що правдивими були поширювані в інтернеті розповіді про тортури, незаконне утримання чи смерть людини. Цю інформацію спростували, а родини військовослужбовців також мали можливість ознайомитися з умовами їхнього перебування.
Однак слід чітко зазначити, що справа не завершилася на поясненнях командування Національної гвардії. 3 листопада Державне бюро розслідувань України повідомило про відкриття окремого кримінального провадження. Слідчі мають перевірити, зокрема, умови перебування військових у будівлі та інформацію про можливе застосування до них примусу. Перевірку щодо дотримання прав військовослужбовців — як осіб, затриманих після самовільного залишення частин, так і новопризваних — розпочав також офіс українського Омбудсмана з прав військовослужбовців.
Понад сто ідентифікованих учасників
3 листопада заступник голови СБУ Іван Рудницький під час пресконференції повідомив, що служби ідентифікували понад 100 осіб, які перебували на місці подій і брали участь в описуваних подіях. Щодо частини з них проводили обшуки, а слідчі розглядали затримання та висунення обвинувачень. За словами Рудницького, організатори подій мали намір домогтися незаконного виведення одного з військовослужбовців Національної гвардії з місця дислокації підрозділу. Для цього вони нібито й прагнули спровокувати насильницькі заворушення та суспільне обурення.
Фальшива медикиня та платний спільник
Найбільш конкретні відомості приніс повідомлення СБУ від 4 листопада. Служба повідомила про затримання трьох осіб, підозрюваних в організації провокації. За даними слідства, підготовка розпочалася ще 30 жовтня. Одна з мешканок Київської області нібито отримала від іншої жінки завдання вивести військовослужбовця Національної гвардії за межі об’єкта. План передбачав інсценування раптової потреби надати йому медичну допомогу.
Жінка мала видавати себе за працівницю служби охорони здоров’я. Для реалізації плану вона також залучила знайомого, який за винагороду погодився зіграти роль парамедика. Як згодом з’ясувалося, використаний автомобіль не належав жодному медичному закладу. Що особливо важливо, за даними СБУ, чоловік ще до заворушень провів розвідку поблизу місця дислокації Національної гвардії.
2 листопада жінка з’явилася поблизу об’єкта і почала публікувати в соціальних мережах інформацію, покликану викликати суспільне обурення. Це мало призвести до зібрання людей і спровокувати заворушення.
Під час перегляду телефона однієї з підозрюваних слідчі знайшли листування з іншими особами, у якому обговорювалися сценарії акції проти українських військових. СБУ також повідомила про затримання ще однієї жінки, яка активно брала участь у подіях і закликала блокувати та пошкодити автобус Національної гвардії.
Жінки й діти попереду, за ними — тітушки
Ще детальнішу картину підготовки до заворушень 3 листопада представив український портал LIGA.net. За словами співрозмовника порталу, пов’язаного зі спецслужбами, на місце подій мали привезти щонайменше сто молодих чоловіків. Інший інформатор повідомив, що групу, призначену для силових дій, вербували за гроші за тиждень до подій. Із розповідей співрозмовників порталу випливає, що організатори мали застосувати перевірену схему дій: на чолі зібрання йшли жінки та діти, які мали кричати й викликати потрібні емоції, натомість позаду перебували чоловіки, підготовлені до більш рішучих дій. Саме щодо цієї другої групи інформатори вжили відоме в Україні означення «тітушки».
Також були вказані конкретні суми. Кожному учаснику акції обіцяли винагороду в розмірі від 4000 до 4500 гривень. Додаткові гроші мали належати особам, які підбурюватимуть інших, закликатимуть правоохоронні служби або намагатимуться прорватися на територію об’єкта, зайнятого солдатами.
Якщо в ході слідства ці свідчення підтвердяться, матимемо справу з механізмом значно складнішим, ніж спонтанне зібрання невдоволених мешканців. Йшлося б про таку підготовку всього заходу, щоб під прикриттям мирного протесту приховати заздалегідь підготовлену групу провокаторів.
Тітушки — символ провокації часів Януковича
Визначення «тітушки» не є випадковим. В Україні воно функціонує з 2013 року і має цілком конкретне історичне значення. Спершу термін стосувався молодих чоловіків атлетичної статури, часто одягнених у спортивні костюми, яких використовували для провокування бійок, залякування демонстрантів і фізичного розгону протестів, спрямованих проти тодішньої влади. Їхнім завданням було спричиняти хаос і насильство, які потім можна було використати для подання протестувальників у негативному світлі. Саме слово походить від прізвища спортсмена Вадима Тітушка, відомого під псевдонімом Румін.
Інцидент, з якого почалася історія цього терміна, стався 18 травня 2013 року в Києві. Того дня відбувалися дві паралельні політичні маніфестації: опозиційна акція «Вставай, Україно!» на Софійській площі та мітинг Партії регіонів на Європейській площі. Поблизу готелю Intercontinental, на вулиці Великій Житомирській, сталася бійка між представниками опозиції та групою молодих, міцної статури чоловіків. Подію знімали журналісти, яких згодом було атаковано. Серед затриманих за підозрою в нападі на представників медіа опинився Вадим Титушко. Обвинувачення висунули також ще трьом особам. У вересні 2013 року були винесені вироки у вигляді позбавлення волі з умовним відстроченням їх виконання.
Термін блискавично прижився в українському інформаційному просторі. Уже в липні 2013 року він потрапив до інтернет-словника сучасної української мови. Відтоді він означає не лише вуличних хуліганів, а передусім осіб, яких використовують для організації провокацій, залякування опонентів і зриву мирних громадянських дій.
У випадку подій під Києвом є підстави, що вказують на механізм, який нагадує дії тітушок. СБУ стверджує, що принаймні частину осіб було залучено за гроші, підготовлено сценарій провокації, проведено розвідку об’єкта, а потім використано соціальні мережі для спричинення заворушень.
Однак немає підстав стверджувати, що всі учасники подій були оплачуваними провокаторами. Не можна також ототожнювати всіх ідентифікованих СБУ осіб з організаторами операції. Натомість можна говорити про механізм дій, що нагадує методи, відомі Україні ще з часів правління Віктора Януковича.
Російський слід? Кому вигідний такий образ України?
У всій цій справі особливо цікавим є спосіб використання соціальних мереж. Ще до початку заворушень почали з’являтися повідомлення про нібито тортури, незаконне утримання людей і смерть одного з чоловіків. Ці матеріали викликали емоції та спонукали мешканців до втручання.
Заступник голови СБУ Іван Рудницький звернув увагу на маніпулятивний характер поширюваної інформації. Українські служби також аналізували спосіб її розповсюдження. За повідомленнями ЗМІ, частина матеріалів щодо подій інтенсивно поширювалася російськими інформаційними каналами.
Цікаві висновки у цій справі представило Радіо Свобода. Експерт з інформаційних воєн Дмитро Золотухін звернув увагу, що вже близько 13:30 інформацію про події почала поширювати велика кількість популярних Telegram-каналів. На його думку, масштаб розголосу був непропорційним початковому рівню події. Він також звернув увагу на велику кількість коментарів із ознаками активності ботів. Водночас військовий Сергій Гнезділов повідомив, що повідомлення про нібито катівню в Петропавлівській Борщагівці отримав уже 1 листопада, тобто за день до вибуху заворушень.
Додаткові суперечки викликала справа 14-річного хлопця, який з’явився на території об’єкта. За інформацією українських ЗМІ, підліток мав потрапити туди після уроків, перелізши через огорожу. Під час метушні він був поранений і потрапив до лікарні. Справа набула додаткового розголосу після того, як хлопця та його батьків внесли до бази українського порталу «Миротворець». Їм приписали участь у діях проти українських військових. Запис викликав суперечки, особливо з огляду на вік підлітка та відсутність остаточного судового рішення щодо його можливої відповідальності. Варто підкреслити, що «Миротворець» не є державним органом чи судом, а внесення когось до його бази не є доказом вчинення злочину.
Росія та боротьба за імідж України
Наведені вище висновки не означають автоматично, що російські служби замовили та профінансували всю операцію. Станом на 4 листопада публічно не було представлено доказів, які дозволяли б однозначно це підтвердити. Однак не можна оминути питання про те, хто і з якою метою міг підготувати подібну провокацію та кому її наслідки можуть принести найбільші вигоди.
До російського контексту цих подій звернувся також міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Він зазначив, що за розголошенням провокації стоїть противник, який намагається використати наявні внутрішні проблеми України для дестабілізації ситуації в її тилу. На подібну можливість зовнішнього впливу раніше вказував керівник Офісу Президента України Кирило Буданов.
Ці висловлювання посилюють підозри щодо російської участі Кремля в провокаціях під Києвом. Росія вже давно веде інформаційні дії, спрямовані на підрив довіри до України та послаблення підтримки її в західних державах. Образ України як держави, в якій нібито катують людей, незаконно позбавляють їх свободи та застосовують насильство щодо власних громадян, ідеально вписується в цю наративну лінію. Таке повідомлення є особливо корисним у країнах, чиї суспільства підтримують Україну та фінансують допомогу для неї. Його мета — викликати сумніви, послабити довіру до українських інституцій і, як наслідок, надати аргументи противникам подальшої підтримки.
Не всяка інформація про зловживання в українських військових структурах має означати російську дезінформацію. Реальні випадки порушення закону мають бути з’ясовані, а відповідальні особи повинні нести наслідки. Проблема починається тоді, коли поодинокі інциденти стають приводом для підриву довіри до всієї держави. Адже Росії не потрібно самостійно створювати кожну кризу. Іноді достатньо, що вона вміє скористатися наявними проблемами, підігріти емоції та належним чином розголосити події, які виставляють Україну в поганому світлі. У цьому випадку вона знову досягла запланованої мети.
Вісім років ув’язнення та подальше слідство
4 листопада СБУ повідомила про затримання трьох осіб і висунення їм обвинувачень. Вони стосуються перешкоджання діяльності Збройних Сил України та неправомірного поширення інформації про розміщення українських військових формувань в умовах воєнного стану. За інкриміновані дії загрожує до восьми років позбавлення волі. Слідчі звернулися до суду з клопотаннями про застосування тимчасового арешту. Також анонсовано подальші дії щодо інших осіб, які брали участь у провокації. Наразі це обвинувачення, а не рішення суду, що набрали законної сили.
Ще 4 листопада з’явилася інформація про рішення районного суду Києва в Солом’янському районі, який застосував щодо Валентини Молодої — жінки, що під час подій виступала в ролі медикині та поширювала в інтернеті інформацію про нібито утримання й катування військовослужбовців, — запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. Молода представлялася працівницею сфери охорони здоров’я, а автомобіль, яким вона приїхала на місце, мав маркування вже нечинного медичного закладу. Арешт має тривати до 2 січня 2027 року. Того ж дня прокуратура Київської області повідомила, що суд також ухвалив рішення про арешт другої підозрюваної жінки без права внесення застави. За даними слідства, саме вона мала ініціювати блокування військової будівлі та залучати до цієї акції інших осіб, прагнучи домогтися, щоб її знайомий військовослужбовець залишив підрозділ.
Провокація, дезінформація та боротьба за імідж України
Події в Петропавлівській Борщагівці показують, як легко можна використати наявні соціальні напруження для розпалювання серйозного конфлікту. Не потрібно вигадувати проблеми з нуля. Достатньо знайти реальну тему, що викликає емоції, подати її у відповідно маніпулятивний спосіб, залучити кількох людей і довести до ситуації, в якій спонтанна реакція натовпу стає елементом заздалегідь підготовленого сценарію.
В Україні мобілізація є темою особливо чутливою. Трапляються випадки зловживань з боку представників структур, відповідальних за призов, існують проблеми, пов’язані зі ставленням до військовослужбовців, а родини, що нікого не повинно дивувати, мають право вимагати інформацію про своїх близьких.
Чи можна осіб, залучених до подій під Києвом, назвати сучасними тітушками?
Механізм дій частини з них справді нагадує методи, які застосовували наймані провокатори за часів Януковича. Та чи стояла за всією операцією Росія? На це запитання має дати відповідь українське слідство.
Одне безсумнівно: інформаційна війна досить часто починається на вулиці — з ретельно підготовленої провокації, наслідки якої виходять далеко за межі місця події. Вона не завжди починається з фейкового повідомлення, опублікованого інформаційними порталами, що працюють на замовлення Кремля. Достатньо, аби образ України як держави, де нібито катують людей, незаконно позбавляють їх волі та застосовують насильство до власних громадян, почав жити власним життям у соціальних мережах. При цьому не має великого значення, чи вся поширювана інформація виявиться правдивою. Важить перше враження, емоції та охоплення, якого набуде такий меседж. Навіть якщо згодом з’являться спростування, пояснення служб і результати розслідування, первинна історія вже може функціонувати як нібито доказ жорстокості української держави.
Події під Києвом, однак, показують, що проблема не завершується на самій провокації. Не менш важливо те, що відбувається потім. Внесення 14-річного хлопця та його батьків до бази «Миротворець», незалежно від обставин і намірів осіб, відповідальних за це рішення, дало черговий матеріал для критики України. У такий спосіб подія, обставини якої й досі потребують з’ясування, почала породжувати наступні суперечки. Саме такі ситуації згодом можуть бути використані російською пропагандою для формування наративу про хаос, беззаконня та брак поваги до прав людини в Україні.
Росії достатньо, щоб Україна сама надала опонентам аргументи, а російська пропагандистська машина належним чином їх розкрутить і використає. Тому боротьба з дезінформацією полягає не лише у викритті російської брехні. Вона також потребує сумлінного пояснення реальних зловживань. Бо в інформаційній війні довіра так само важлива, як і вміння розпізнавати пропаганду противника.
Джерела: Портал СБУ — СБУ ідентифікувала понад 100 осіб, які брали участь у сутичках у Петропавлівській Борщагівці; Glavcom — СБУ затримала трьох організаторів заворушень у Петропавлівській Борщагівці; Liga.net — «Попереду жінки й діти, а далі тітушки». Джерела: заворушення на Борщагівці були сплановані; Detector.media — Термін «тітушки» почали використовувати західні медіа; Gazeta.ua — Як прізвище Вадима Тітушка стало відомим на весь світ; Укрінформ — Суд застосував до учасниці сутичок у Петропавлівській Борщагівці арешт; Armyinform — Без права на заставу: двох підозрюваних у заворушеннях у Петропавлівській Борщагівці взяли під варту, прокуратура розкрила нові деталі; Радіо Свобода — Нові факти і хронологія перебігу подій у Петропавлівській Борщагівці; Державне бюро розслідувань України — Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за фактом подій у Петропавлівській Борщагівці в Київській області
Журналіст, колумніст, автор книжок про Україну, екскурсовод і коментатор подій в Україні та польсько-українських відносин.
Сертифікований екскурсовод Одесою, одеськими катакомбами, українською Бессарабією та Києвом. Автор численних публікацій, присвячених історії, культурі та сучасному життю України. Частину його праць перекладено українською мовою та видано в Україні. У 2020 році отримав із рук мера Одеси почесне звання посла міста в Польщі.
24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, перебував в Одесі. Протягом наступних місяців залишався в місті, долучаючись до координації гуманітарної допомоги та висвітлюючи перебіг війни для польських медіа. Свій досвід цього періоду описав у книжці «Odessa 4.5.0.».
У Nowiny Wschodnie публікує статті та коментарі про російсько-українську війну, російську пропаганду й дезінформацію, історію України, з особливою увагою до Одеси, а також про польсько-українські відносини та зміни суспільних настроїв.
Співпрацює з українськими редакціями та інформаційними порталами, а також виступає в польських медіа як коментатор української тематики.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар