Текст має форму колонки, відображає особисту думку автора і не є представленням позиції редакції з цього питання
Проміжні вибори у Сполучених Штатах зазвичай у Польщі мають статус цікавинки: так зазвичай через два роки після обрання президента американці перевіряють, чи й далі йому довіряють. Однак цього року для Києва це не опитування настроїв, а вирішення питання, чи залишиться така важлива в нинішній критичний момент допомога США Україні в руках американського президента Дональда Трампа. Дані й політична реальність цієї країни вказують на гірку правду — будь-який можливий результат цих виборів залишає Україну в руках однієї людини.
Сценарій 1: Збереження контролю над Конгресом за республіканцями та домінування Дональда Трампа
Почнімо зі сценарію, за якого Республіканці зберігають контроль над Конгресом. Хоча цей сценарій суперечить прогнозам більшості агрегаторів опитувань, тут діють конкретні передвиборчі та фінансові механізми. Адміністрація та комітети, що її підтримують, спрямували рекордні кошти на рекламу в ключових округах, які коливаються (swing districts). Україна не має підстав сподіватися, що безпека її громадян залежить від здатності Конгресу діяти самостійно. Інституція, яка за Конституцією країни має цю самостійність, від самого початку другого терміну Трампа поводиться як підрозділ президентської канцелярії. Найкращим доказом є останні тижні.
Дональд Трамп 18 вересня підписав так званий Graham Act, який передбачав мита до 100% для головних імпортерів російської нафти й газу, і 7 серпня 2026 року був ухвалений Сенатом офіційним результатом 86 голосів проти 11. Однак цей закон — як і багато подібних нормативних актів — містив положення, що надавало президенту право призупиняти застосування його норм з міркувань національної безпеки (waiver). Менш ніж за місяць потому, 16 жовтня, він скористався цим повноваженням, видавши розпорядження, яке призупинило ключові обмеження щодо Росії, закладені саме в цьому акті. Хоча це рішення не скасовує всієї чинної системи американських санкцій, воно демонструє обмежений вплив Конгресу на практичне застосування нового права. Обґрунтування? Раніше він оголосив про домовленість щодо імпорту російського дизеля, яка мала б знизити ціни на пальне в США, а Білий дім переконував, що забезпечення виконання санкцій могло б ускладнити мирні переговори.
Закон, ухвалений майже одностайно представниками народу, призупиняється одним підписом, а відповіддю Конгресу стає обурення без правових чи інституційних наслідків. Уже зараз видно, що це рішення Трампа не мало позитивних економічних ефектів — ціни на пальне в країні й надалі залишаються високими або навіть зросли. Те, що ціни на пальне не впали одразу після рішення від 16 жовтня, саме по собі не є твердим доказом нечистих намірів виконавчої влади. Однак це варто читати як аналітичну інтерпретацію: для Білого дому це розпорядження мало передусім геополітичний і транзакційний характер. Це була спроба зберегти переговорну гнучкість щодо Москви та піти назустріч очікуванням частини нафтопереробного сектору, навіть якщо безпосередній ціновий ефект для американського споживача виявився мізерним. Це момент, у якому законодавча суб’єктність Конгресу поступається транзакційній політиці виконавчої влади, і він добре описує сутність американської політики останніх років.
Це не означає, що в республіканському таборі немає бунтівників. 4 червня 2026 р. вісімнадцять республіканських конгресменів порушили партійну дисципліну й разом із демократами проголосували за ухвалення законопроєкту Ukraine Support Act (H.R. 2913), який пройшов із результатом 226 проти 195. Однак слід розрізняти саму правову авторизацію, ухвалену Палатою (повноваження на виділення коштів) від фактичного асигнування (закладання коштів у бюджеті) та фізичної доставки допомоги на фронт, що зрештою залежить від виконавчих рішень Білого дому та проходження законопроєкту в Сенаті. Це, однак, не той крок, на якому можна будувати стратегію. Радше це жменька людей, які дозволяють собі відступ, доки це не загрожує їхній кар’єрі. Коли кандидатам треба повертатися до своїх округів, а президент роздає благословення й забирає його за непослух, такі відступи самі собою зникають.
Якщо ж республіканці утримають Палату та Сенат, Україна отримає ще два роки Конгресу, який у найкращому разі не заважає, а в найгіршому — тримається президента, який хоче з Росією повернутися до business as usual. Для Трампа Росія передусім є торговельним партнером і джерелом дешевшого пального, яке можна продати виборцям перед наступними виборами. Україна в цій логіці — складний тягар, від якого можна відмежуватися, щойно ця тема стане для Трампа занадто незручною.
Сценарій 2: «Синя хвиля» демократів і ризик конституційної кризи
Однак цифри та історичні виборчі тенденції вказують на «синю хвилю» перемоги демократів. У такому разі здається, що в нас є вікно можливостей. Різні опитування (зокрема Decision Desk HQ наприкінці жовтня 2026 р.) дають демократам від 84% до 90% шансів здобути більшість. Прогнозована перевага в середньому становить від 239 до 241 мандата (поріг більшості — 218). Повернення контролю над Палатою означало б відновлення комітетів, слухань, можливість заблокувати бюджетні пріоритети президента, а також шанс ухвалювати нову допомогу швидшим темпом, обходячи волю Білого дому. І все ж історія останніх років вчить, що в американській політиці ніщо не є таким небезпечним, як людина, в якої щось забирають.
Експерти з ліберального центру Center for American Progress (CAP) звертають увагу на ризик підриву легітимності самих результатів у разі несприятливого для владного табору підсумку — від тиску на місцеві виборчі комісії до клопотань про визнання голосів недійсними в ключових округах. Втім слід пам’ятати, що на цьому етапі це прогностичні сценарії та публіцистичні оцінки, а не факти, що вже відбулися.
Однак достатньо на мить прийняти перспективу самого Трампа. Для нього демократична Палата не означає звичайної зміни розкладу сил. Це означає розслідування, повістки, документи і, цілком імовірно, новий імпічмент. А це, своєю чергою, означає необхідність захищатися від чогось, що для людини настільки чутливої до власного іміджу є політичним і особистим приниженням. На це вказують різні американські публіцисти, зокрема. Втім, варто підкреслити інституційну різницю: голосування за імпічмент у Палаті представників (простою більшістю) є формою політичного обвинувачення й ударом по іміджу, але не означає автоматичного усунення президента з посади — для цього потрібен вирок Сенату більшістю у 2/3 голосів. У такій ситуації в людині, яка роками будує свою позицію на тезі, що вибори або виграють, або їх крадуть, можуть прокинутися рефлекси, які не можна звести до рутинної політики.
І тут ми підходимо до парадоксу, який має непокоїти також польського читача. Перемога демократів, на яку багато хто з нас покладає надії щодо розблокування допомоги для України, може насамперед запустити конституційну кризу в самих Сполучених Штатах. А конституційна криза в наддержаві має власну гравітацію: вона поглинає увагу, обмежує здатність діяти й перетворює все інше на другорядні справи. Україна, яка потребує постійної допомоги у швидкому темпі, не може розраховувати на державу в такій ситуації.
Сценарій 3: Розділений Конгрес
Натомість є ще третій сценарій: шанси демократів на перехоплення або збереження контролю над Сенатом, згідно з дослідженнями Cook Political Report (жовтень 2026 р.), оцінюються на рівні близько 64%. Результат визначають лише кілька ключових перегонів у штатах типу swing states (зокрема цього разу це Огайо, Колорадо і Техас), де розриви перебувають у межах статистичної похибки (1,5–3 в. п.). Розділений Конгрес — для підтримки Києва сценарій украй складний, що спричиняє системний законодавчий параліч.
Палата представників, яку контролюють демократи, може ухвалювати закони, що авторизують багатомільярдні пакети озброєння та фінансування, але бюджетний закон потребує схвалення обох палат. Якщо республіканський Сенат заблокує процес розгляду, допомога застрягне в так званому законодавчому чистилищі. За відсутності одностайності в Конгресі повний контроль над зовнішньою політикою знову перебирає Білий дім. Президент тоді може використовувати суперечку між палатами як привід не ініціювати дій або застосовувати виконавчі розпорядження (waivers) без побоювання, що двопалатна більшість відхилить його рішення. У результаті сценарій розділеного Конгресу не означає негайного урізання коштів, але різко сповільнює темп їх виділення, змушуючи Київ діяти в умовах безперервної невизначеності.
Що має зробити Європа?
Отже, маємо три сценарії, і жоден з них не є добрим. У першому й третьому Трамп спокійно перемагає, а Україна залишається з президентом США, який ставиться до неї як до витрат. У другому Трамп програє, але боротьба за те, чи і як прийняти цю поразку, може поглинути всю увагу американців. У цьому немає нічого, що можна було б назвати оптимізмом, і немає сенсу вдавати, що він є.
Однак це не означає, що нам дозволено впасти у фаталізм. Радше навпаки. Якщо американський Конгрес виявляється настільки вразливим до впливу однієї людини, то європейські столиці, на чолі з Варшавою, мають перестати ставитися до допомоги Україні як до теми, яку зрештою «вирішать» у Вашингтоні. Не вирішать. Це нам доведеться збудувати ту частину безпеки, яку ми воліли б залишити комусь іншому.
Після 3 листопада одні святкуватимуть, інші звинувачуватимуть. А Україна рахуватиме дні й ракети перед важкою зимою, яка може бути ще важчою через те, що відбувається по інший бік океану.
Голова правління Фонду «Альянс української молоді „24 серпня“ (24/08)» та координатор проєкту «Обсерваторія ненависті». Аспірант Університету SWPS за спеціальністю «Політичні науки та державне управління», де досліджує вплив конспірологічних наративів на політику національної безпеки. Програмний директор SWPS PL LAB.
З 2023 року співпрацює як аналітик із Detector Media — провідною українською організацією у сфері медіадосліджень. Має два магістерські ступені: із журналістики та соціальних комунікацій (Люблінський католицький університет, KUL) та міждисциплінарних європейських студій (Коледж Європи в Натоліні).
Експерт Польського фонду імені Роберта Шумана, у співпраці з яким проводить для школярів у невеликих населених пунктах Польщі тренінги з протидії дезінформації про Європейський Союз.
Автор численних аналітичних матеріалів, статей, коментарів для медіа та наукових публікацій, присвячених російській дезінформації в Європі й Північній Америці, а також політиці США.
У 2023 році під час стажування в Парламенті Канади брав участь у підготовці парламентської ініціативи M-102 «Countering disinformation in Canada and around the world» («Протидія дезінформації в Канаді та світі»).
Лауреат премії Young Diplomat Award 2023 та відзнаки Young Experts Day 2025 за дослідження російської дезінформації. Член Американської асоціації політичних наук (APSA) та молодіжної мережі WestBalkanNet.
Що ви думаєте про цей матеріал?
Долучайтеся до розмови. Коментарі мають стосуватися теми публікації.
Написати коментар